У Музеї літератури в Києві відкрилася виставка художника Володимира Гарбуза "Космогонія українського народу".
"Мамай", "Берегиня", "Людинобог", "Космічний оргазм", "Єднання" та інші - 62-річний художник говорить, що ці роботи писані ще 20 років тому, однак практично не виставлялися, бо надто "космогонічні і нешароварні".
"У нас невірно трактують - все мистецтво перевели на зовнішню шароварну форму. А Мамай - це наш символ знаковий, який тримав зв'язок з космосом. Це такі люди-посередники, які дуже відчували енергію землі і космосу, і були посередниками між небом і землею. Це люди, які були відунами, екстрасенсами. Але наша культура все намагається трактувати тільки оцей зовнішній поверховий бік народного мистецтва. Але в мистецтві поступово перемогла поверхова шароварщина, яку я називаю "мистецтвом кожухарів", які змальовують зовнішню сторону. Я свій час, коли був в Австралії, зрозумів, що народ можна покорити його ж символічними знаками".
Найчастіше у цій серії художник разом з чоловічими і жіночими образами малює рибу. Часом - рибу-птаха. Каже, що це символ творення.
"Риба - символ жінки. Не тільки християнський, а й космічний. Жінці як риба сниться, то говорять, що вона завагітніє. В одній своїй роботі намалював рибину ніби з крилами, яка також нагадує хрест. Якщо придивитися - ніби птах, ніби риба, а ніби поєднані дві фігури. Творча робота - це той же оргазм. Художник сублімує еротичну енергію. Колись мені одна дівчина сказала 20 років тому: коли я дивлюся на ваші роботи, я збуджуюся. Якщо щиро передається енергія, людина її відчуває. Тому в мене такі чуттєві роботи".
Кольори, за словами Володимира Гарбуза, також мають своє значення.
"Зелений, синій, голубий - космічні кольори, а колір кохання - помаранчевий. У мене теми еротичної нема, але в картинах ставлю акцент помаранчевий. Людина так побудована, що містить в собі всесвіт. Якщо людина прочистить всі свої канали, їй відкривається дуже багато чого".
Показує на полотно на всю стіну "Три гетьмани": на ньому три чоловіки оточили оголену жінку й обтинають їй коси.
"Я в 2007-му році писав картину, - пояснює автор. - Юлія Володимирівна була тоді при владі. А сьогодні - чого я цю картину виставив, бо сучасна. Дивовижно виявилася актуальною".
Коментарі
3