Художниця Леся Хоменко розбирає людину - замість облич малює ноги

Фото: Фото: Вікторія Хоменко

У галереї "Карась" відкрилася виставка київської художниці Лесі Хоменко. Нові роботи в живописі та графіці назвали "Змішані почуття". До жодної з них анотацій немає. Лише на піаніно - в одному із залів - імпровізовані репліки. Це окремі цитати з пісень.

- Розкажіть, як виникла ідея картин, де руки відділені від тіла, а замість голови - нога?

- Думаю, тоді варто розказати невелику передісторію цих робіт. Влітку минулого року я робила розпис онкологічної лікарні у Львові. Там є бункер, де опромінюють радіацією хворих. Власне, у цьому бункері я і розписувала стіну. Людина, заходячи в цю кімнату, фактично на півгодини опиняється сам на сам з цим апаратом. Розписувала я близько 20-ти кв. м. Це мало місця, щоб розігнатися концептуально. До того ж глядач дуже специфічний. Він - не глядач сучасного мистецтва, але і розпис - не терапія в чистому вигляді. Я зробила синтезований пейзаж, який складався з безлічі фрагментів. Коли йдеш вздовж стіни він поступово розгортається.

- Намалювали якийсь конкретний пейзаж?

- Я зіграла на локальному львівському патріотизмі - почала з карпатського пейзажу, який поступово трансформувався в Альпи. Потім розсувалися гори і проглядало море. Це покращений пейзаж, якого не існує насправді в такому вигляді. Власне, тоді в мене виникла така метафора-ідея - якщо природу можна синтезувати штучним способом на картині, то так само можна синтезувати фігуру людини. Я міняла фігури - частини тіла були від різних людей - голова була від однієї людини, тіло - від іншої, ноги - від третьої. В принципі будь-яка частина підходить до будь-якої іншої. Тоді виникла така ідея цього узагальнення. У сучасному капіталістичному, матеріалістичному суспільстві така посилена міра індивідуалізму, що цей індивідуалізм заходить в глухий кут і що варто шукати якісь нові шляхи комунікації, побудови власного життя, життя між людьми і соціуму.

- У вашому розумінні, що це може бути?

- Логічно напрошується те, що варто розібрати, поділити те, що не ділиться. Наше тіло в свідомості ми не ділимо на частини, але все інше, за тілом, у нашому уявленні вже розділене. Розділені приватні шматки землі, розділені якісь пріоритети по власній шкалі. Тому я взяла те, що не ділиться - людське тіло і показала на картинах як його можна перерозібрати. Так само наш світ можна перерозібрати і зібрати по-новому. Це така утопічна пропозиція.

- Картини та фотографії готували виключно для цієї виставки?

- Так, а фото - це взагалі безпонтовий хід. Я їх взяла в інтернеті - надрукувала на акварельному папері. Хотіла показати, що ніякої магії немає. Це тиражований продукт. Коментар. Цікаво чи взагалі захоче їх хтось купити?! Другий зал присвячений порушеним зв'язкам між людьми. Я беру натовп і абстрагуюся від того, що це набір людей, які стоять окремо. Тулуб однієї людини, рука - від сусідньої і зафарбовую їх в одне тіло.

Художниця Леся Хоменко паралельно суміщає індивідуальну творчу діяльність та групову роботу в арт-групі Р.Е.П. Мала власні виставки у Москві, Нью-Йорку, Мюнхені, Стокгольмі, інших містах, брала участь у Венеціанській бієнале та Празькій бієнале.

Виставка триватиме до 11 лютого. Галерея "Карась" знаходиться на Андріївському узвозі, 22А. Працює до 19:00.