Редакція Gazeta.ua розповіла свої враження від конкурсу "Новела по-українськи"

На конкурсі "Новела по-українськи" переміг твір "Слід". Його написала 36-річна письменниця Юлія Ілюха з Харкова. Отримає нагороду 5 тис. грн. Всього на конкурс цьогоріч надіслали — 71 новелу. Тема творів була вільною, але символічне гасло — Безвіз. Тобто, дія у новелах повинна була стосуватися безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом, відбуватися в країнах ЄС або бути з ними пов'язаною.

 

Як обирали переможця

З надісланих листів обрали 71 текст. Імена авторів приховали. Тричі новели прочитало редакційне журі. До нього долучилися Ірина Бабенко, Анна Балакир, Юлія Близнюк, Анна Бова, Сергій Демчук, Марина Дмитрієва, Андрій Жигайло, Світлана Печурова, Юлія Пустова, Іван Столярчук, Ольга Юркова. Вони обрали 20 фіналістів, з них — 11 суперфіналістів.

У суперфіналі новели оцінювало професійне журі. До нього увійшли 9 учасників — Павло Вольвач, Віталій Жежера, Лариса Денисенко, Василь Махно, Василь Карп'юк, Андрій Кокотюха, Остап Українець, Лілія Шутяк, Оксана Щур. Кожній новелі вони ставили від 1 до 10 балів. Переможця визначили за сумою балів. Перше місце відірвалося уперед на 5,5 балів за загальною сумою. До того ж, йому поставили свої найвищі бали 3 судді. Підрахувавши бали, розкрили імена.

Хто отримав найбільше балів

1 — Юлія Ілюха — "Слід" — 65 балів

2 — Денис Савченко — "У смерті немає кольорів" — 59,5 балів

3 — Владислав Івченко — "Та інші категорії" — 57 балів

3 — Володимир Пояснюк — "Позивний Безвіз" — 57 балів

4 — Олена Бурлака — "Чужі рідні люди" — 51 бал

5 — Сергій Одаренко — "Безсліз" — 48,5 балів

6 — Ольга Гузій — "Коли цвіте грушка" — 44 бали

6 — Микола Правдюк — "В усьому винен безвіз" — 44 бали

7 — Костянтин Мельников — "27" — 43 бали

8 — Тетяна Овдійчук — "Дежавю" — 40 балів

9 — Ігор Стамбол — "Випадковий подарунок" — 39 балів

 

Що сказало редакційне журі

Ольга Юркова, журналістка відділу "Донбас", "Крим",

Розплакалась від новели про Крим і те, яким би він міг бути, якби не війна і окупація. Новела "Позивний "Безвіз" написана з великою теплотою, їй віриш. Сподобалося, що "географія" творів — різноманітна, теми — також, зачеплені різні грані нашого життя. Запам'яталися свіжістю ідеї про безвіз на Марс, пригоди біометричного паспорта, який вирішив бути не таким, як усі, та крилатого українця, якому не дають паспорт.

Трохи не вистачило власне новел, тобто творів з несподіваним фіналом і сконденсованою яскраво вималюваною дією. Дещо забагато роздумів героїв і замало дії. Але ж внутрішній світ героїв також моєжна виражати через дію.

Сергій Демчук, редактор відділу "Коментарі"

Що менше сюжет твору пов'язаний безпосередньо з безвізовим режимом, то краще оповідання. Деякі автори занадто буквально сприйняли тему. Читати описану в деталях процедуру отримання біометричного паспорту, митного контролю чи про те, як закладає вуха в літаку під час злету, не надто цікаво. А фрази на зразок "дякуючи безвізу, пересуватися Європою стало набагато простіше" — не варто й на кілометр підпускати до художнього твору. Наступний рівень — нотатки подорожнього. Подивися на Колізей, випив кави у Ватикані. Але бракує якоїсь інтрижки. Спроба поєднати є в тексті "Безсліз". Тут і автостоп, і нещасливе кохання і, яке щастя, митницю герой проскочив досить швидко, не набридаючи буденними рухами. А повертається хлопець додому ні з чим. Такий собі символічний натяк: не шукайте щастя на чужині. До того ж це найбільш наповнене оповідання — деталями, емоціями, рефлексіями героя. Те ж саме можна сказати про твір "Позивний "Безвіз". Він зацікавлює з перших речень, чого бракує більшості новел. Ветеран війни їде на море, та ще й у Неаполь. Щоправда, я не второпав, чому італійські мафіозі говорять там російською. А "Слід" — найбільше запам'яталося.

Анна Бова, кореспондент відділу "Скандали"

Новели, які на мій розсуд заслуговують на абсолютно перемогу:.

"Позивний безвіз": до дрібниць описана війна на Донбасі. Класно проведені паралелі між пекучою Африкою та спекою в бойовій машині піхоти. Між Арктикою та холодом на спостережному пункті. Гарні описи, проста мова і несподіванка, чого вимагає жанр. Замість наркотиків, про які думав, і які буцім везе герой — він привозить такі необхідні тепловізори. Тема війни, якою зараз живемо, поєднана із темою безвізу. Поза окопами життя продовжується, можемо вільно подорожувати. Але весь час мусимо пам'ятати, хто і якою ціною здобув для нас ту розкіш.

"Коли цвіте грушка": Хороші короткі діалоги поєднані із чіткими описами. Гарний зміст. Здавалося б, до щастя був один крок. Але навіть найважча ситуація не зламала героїв, бо трималися разом і долали перешкоди й страхи. Саме це дало змогу уже дорослому чоловікові повернутися в країну, де зазнав найбільшого приниження, переможцем.

"У смерті немає прапорів": страшна тема сьогодення, поєднання непоєднуваного — український батюшка відспівує затятого росіянина. За кілька годин про його смерть нічого не нагадує. Лише одне питання мучить героя — що зробили зі стільцями. Ця новела якнайліпше нагадала про те, яку цінність має наше життя.

Юлія Близнюк, кореспондент відділу "Культура"

Більшість учасників не розуміють жанру новели, плутають з оповіданням. Бракує психологізму, напруги, сильних несподіваних кінцівок.

Також у багатьох був доволі банальний початок за схемою "отримав біометричний паспорт — сів на автобус чи літак, нервував на кордоні". Відчувається, що більшість творів автори писали спеціально для конкурсу, з перших речень демонструючи, що вони стосуються безвізу. Набагато цікавіше було читати новели, в яких автори підходять до цієї теми здалеку, не озвучують її одразу. Це більш невимушено і природно.

Також у багатьох герої — це просто шукачі пригод. У новелі "Позивний Безвіз" сподобалося, що вплетений контекст війни. Це додає глибини. Не виникло враження, що це кон'юнктура.

Детальні опис усіх творів-фіналістів "Новела по-українськи", реакцію професійного журі та новелу-переможця читайте в номері журналу "Країна" № 49 (452) від 20 грудня.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Університеті Грінченка презентують першу в Україні онлайн бібліотеку аудіокниг українською

×