Портрет Джона Леннона на колишній Радянській площі - заклик до миру: Інтерв'ю з художником

Зображення на багатоповерхівках найбільше популярні в Північній і Південній Америці.
У нас поширилася у 2000-них, коли почали запрошувати до Києва відомих художників, які вже мали досвід муралів. Дехто всесвітню популярність. Після цього Київ отримав увагу міжнародних ЗМІ саме як місто з яскравими муралами. За останні 2 роки зробили більше 100 робіт. В Україні муралістів, які би мали рівень, конкурентний європейським митцям — поки одиниці. Хоча багато митців практикують і набувають досвіду — і вже показують більш-менш достойні результати.

Багата традиція в США, Німеччині. Знаю людей, які викладають в Польщі, мають докторський ступінь і активно практикують. В Україні, в Росії, в Словаччині таких інституцій поки нема — особистий досвід у кожного свій. Може ті, хто зараз малюють, будуть потім викладати. У мене як у Горького "Вулиця була моїм університетом" - починав із графіті, бекграунду. Стало затісно в цих рамках — малювати написи. Хотів втілювати більш складні техніки — фотореалістичні. Зараз продовжую пошук у цьому контексті.

- Так. Цікаво було малювати портрет Михайла Грушевського в Києві на вул. Січових Стрільців. Не тільки тому, що його приурочили до 150-річчя з дня його народження - хотів розказати українцям про Україну й відомих співвітчизників,
Автори з інших країн здебільшого інтерпретують наші мотиви на свій лад. Замість того, щоб написати Лесю Українку — малювати світлини з радянських журналів. Тому мені захотілось втілити саме українську історію. Якщо би це робилось на Оболоні — там можна робити будь-що — абстракцію, якісь фантазії еротичні. А в історичному центрі — треба було розповісти історію правдиву, а не вигадки австралійців, або інших людей, яких вона не стосується. Так зобразив гетьмана Скоропадського — на будівлі міліції на вул. Старовокзальній також у Києві..

Так, мені не казав пан Кличко: "Андрію, намалюй мені, будь ласка Скоропадського". Ніде в світі не практикують, щоби муралісту замовляли конкретний малюнок. Для замовлень є комерційні структури. Автор-мураліст пропонує свою тему — і надсилає організаторам ескіз. Логіка в тому, щоби цілковито довіритись автору. У художників достатньо фантазії скреативити власний сюжет. Він буде унікальним лише тоді, коли кожен намалює те, що забажає. Ну і звісно, має відповідати стандартним моральним нормам — без насилля і сексу.

У багатьох авторів уже є певний стиль і історії, які вони втілюють в різних країнах. Наші художники мають змогу подаватись на участь у міжнародних фестивалях муралів. Важливе одне — щоби на міжнародному рівні був представлений якісний контент. Я щойно повернувся з такого фестивалю, малював в Казахстані в Алма-Ати. Зобразив полювальника з беркутом. У Казахстані досі існує така традиція. Це взаємоповага між людиною та птахом. В Україні ми її втратили, в Європі - також. У Казахстані, вона існує але десь на периферії. А так хотілось це підкреслити. Зобразив молодого полювальника "беркутчі", він тренується , а це означає - традиція жива.