Письменник найбільше зацікавився родинною помстою і подружньою зрадою

 

20 серпня 1911 року Михайло Коцюбинський розпочав роботу над повістю "Тіні забутих предків" про трагічне кохання українських Ромео і Джульєтти - Івана та Марічки - з ворогуючих гуцульських родів Палійчуків і Гутенюків. Написана під враженням від перебування письменника на Гуцульщині.

Головні герої покохали одне одного в дитинстві. Доки Іван працював на полонині, Марічка загинула. Чоловік одружився з Палагною, але шлюб був нещасливий – згодом та почала зраджувати його з мольфаром Юрою. Іван збожеволів, за сюжетом.

Улітку 1910-го 45-річний Коцюбинський уперше побував у Карпатах. Повертаючись із лікування в Італії, заїхав у гуцульське село Криворівня, нині Верховинський район Івано-Франківської області. Зупинився на віллі Михайла Грушевського. З учителем Лукою Гарматієм та етнографом Володимиром Гнатюком ходять по горах, сплавляються на ­плотах-­дарабах.

Вирішив написати повість про життя гуцулів. Збирав матеріал. Вивчав місцеві звичаї, побут, фольклор. Відвідував похорони, весілля. Найбільше літератора цікавили три речі: звичай родинної помсти, чому гуцули не є вірні у шлюбі і кожен має кохання на стороні та інституція годувальників - коли старі живуть на утриманні молодого покоління. Гуцульський край назвав оригінальним, а народ незвичайним і казковим.

Загорівся ідеєю купити в Криворівні хату. Навіть намалював план будиночка з верандою, де можна було б сидіти й бесідувати у дощову погоду. Навколо помешкання зобразив багато квітів. Усі обряди, прізвиська, слова, назви явищ природи, які почув у Криворівні й околицях, Коцюбинський відтворив у "Тінях забутих предків", виданих 1912 року. Це був єдиний його твір з гуцульського життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Прийду до вас зі своєю жінкою. Ви такої відьми ні в нас, ні в околиці не знайдете"

Повість створив у розпал гріховного кохання до Олександри Аплаксіної, відгук якого простежується в лейтмотиві твору. Останні 10 років життя Коцюбинський розривався між двома жінками. Дружиною Вірою, з якою мав 4 дітей, та коханкою, на 16 років молодшою Аплаксіною. Між ними виник любовний трикутник.

Письменник зустрів Аплаксіну 1902-го на вечірці у спільних знайомих. Писав їй листи - відомо 335. Дівчина спочатку відмовляла. Потім почала відписувати і приходити на зустрічі.

Влітку 1907-го Віра Коцюбинська отримала анонімне послання, що її чоловік має коханку. Потім їй у руки потрапив лист Олександри до Михайла. Пішла до матері й сестри Аплаксіної, просила вплинути на неї. Чоловіка ж умовляла не залишати сім'ю.

Коцюбинський зізнається: йому несила залишити родину. Олександра вирішує: вони мають припинити стосунки. Їде у відпустку. Коли повертається – усвідомлює, що розлучитися з ним не зможе.

Письменник не покинув сім'ю. На похорон у квітні 1913 року Віра Коцюбинська заборонила приймати квіти від Олександри Аплаксіної. Але біля голови покійного поклали саме її вінок - сплетений із цвіту яблуні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Оця хата збудована на гроші, зароблені в Параджанова"

×