П'ять підводних пейзажів привіз з Карибів київський художник Олександр Белозор. Він 9 років малює під водою. Використовує звичайні олійні фарби.
- На море часто їздите працювати?
- Минулого року був п'ять разів на Червоному морі. Цьогоріч тільки раз. Крім того провів три тижні на Карибських островах. Членів Спілки художників - 2,5 тисячі. Але влада островів тільки мене запросили. Знайшли через інтернет, проплатили квитки. Приймали просто фантастично, щоб я приїхав і показав, наскільки там гарно.
- Як відрізняється технологія малювання під водою і на поверхні?
- Треба спеціально готувати полотно, щоб ґрунт не вступав у реакцію з водою. З кожним метром фарба змінює колір: червона стає коричневою, фіолетова - синьою. Доводиться користуватися фарбами по пам'яті. Бо на поверхні вони знову набудуть первинного кольору.
- Маєте преференції, де краще писати?
- Ні, але нижче 20 метрів кольорова гама стає бідною, переважно синьо-зелена.
- Чому роботи ділите на цикли?
- Відрізняються моря, також відрізняються пори року. У липні сонце над Червоним морем стоїть постійно вгорі. А в грудні збоку - зовсім інше освітлення. У мене є робота "В тумані". Там була невелика течія, яка понесла пісок. І воно, наче туманом, заволокло простір. Вода - це субстанція, яку цікаво й складно передавати. Просто намальований кораловий риф - примітивно. Ще частіше малюють якийсь затонулий кораблик або якір на дні. Це нецікаво, бо за структурою вони всі однакові. Крім того, не хочеться кладовища малювати. Я був у таких місцях: танки стоять, взуття валяється, мотоцикли в трюмах лежать. Більшість таких випадків - трагедії. Вам хочеться, щоб вдома висів корабель, де тисяча людей загинула?
- Які є небезпеки під водою?
- Дайвінг - специфічний вид дозвілля, де ніколи не можна втрачати пильності. Перш за все, треба слідкувати, скільки в тебе повітря, щоб його вистачило поки підніматимешся назад. Бувають течії. Раз мене віднесло, а неподалік стояв корабель із німцями. Вони дивляться вниз, бачать людину із хтозна-чим в руках. А я лежу на спині і ногами гребу далі. Коли на глибині понад 50 метрів не спрацьовують мізки, деякі екстремали навіть втрачають орієнтир, де верх, а де низ. Тільки коли видихаєш бульбашки повітря і бачиш, куди вони йдуть, так бачиш, де верх. У воді немає орієнтиру. Тут вийшов на горбик, подивився - ага, он церква стоїть. А в воді не відчуваєш, орієнтуєшся лише за компасом. Часу теж не відчуваєш. Сидиш на дні 40 хвилин, а здається 15 пройшло.
- Чого можна чекати від підводних мешканців?
- Чомусь підводний світ люди вважають небезпечним. Там повний спокій і гармонія. Акула не так страшна, як людина, що цю акулу провокує. Під водою є живий ланцюг, де хтось на когось полює і їсть. Але без потреби не вбивають. Я бачив жахливі речі в Червоному морі. Пливемо ми з моїм другом в день, коли мурени (підводний хижак — Gazeta.ua) сидять по норах. Раптом під нами пливуть шість таких. Одна зовсім здорова. А під водою ж бачиш більше - отаке теля з величезною головою. Виявилось, що ті, хто влаштовує атракціони з дайвінгу, аби було цікаво туристам, підгодовують маленьку рибку. А мурени це помічають, і починають плисти. А можуть і людину вхопити.
- У майстерні не перестали працювати?
- Ні, не перестав. Але кожен раз, коли повертаюся з моря, ще довго тягне у воду.
3 
4880
Коментарі