Мої герої – аутсайдери. Не вписуються в американське суспільство - режисер фільму-переможця ОМКФ 2020

 

Це панк-рокова романтична комедія. Для людей, яким подобається жанрове кіно.

Так каже американський режисер Адам Ремейер про фільм "Вечеря в Америці". Отримав Гран-прі 11-го Одеського кінофестивалю. Проходив з 25 вересня до 3 жовтня у форматі онлайн.

Головний герой – панк-музикант Саймон із Детройта. Через асоціальну поведінку та шкідливі звички батьки вигнали його з дому. Аби заробити гроші на запис альбому, бере участь у тестуваннях ліків, продає наркотики. Тікаючи від поліції, випадково знайомиться з дівчиною Патті, яка щойно втратила роботу в зоомагазині. Виявляє, що вона фанатіє від його гурту. Вирушають у спонтанну подорож просякнутим духом занепаду американським передмістям, за сюжетом.

"Спочатку мав дві окремі ідеї, - говорить Ремейер. - Про панк-рокера, який готовий піти майже на будь-що, аби знайти гроші на випуск власної платівки. І про звичайну американську сім'ю. Подумав, а чи не було б цікаво просто взяти героя з іншого задуму, щоб він втрутився в цю родину на кілька днів. Побачити, що станеться. Хотів показати, як цей сторонній персонаж приходить у чужий дім, впливає на його мешканців і потім забирається. Ніби два різні світи стикаються. А ми спостерігаємо, як вони змінюються протягом короткого періоду часу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оголосили переможців 11-го Одеського міжнародного кінофестивалю

Фільм побудований навколо музики. Є два повноцінні виступи. Ми не могли просто показати героїв, а потім увімкнути якусь жахливу музику. Мала бути автентичною, особистісною. Аби йшла від цих персонажів. Коли виконавці головних ролей Кайл Ґаллнер та Емілі Скеґґс прилетіли на зйомки в Детройт, у перший же день вони були на студії звукозапису. Ми записували треки одразу, без жодної підготовки. Таким чином познайомилися. Музика чудово об'єднує людей.

Ключова сцена – коли Патті співає, а Саймон майже плаче, дивлячись на неї. У цей момент він розуміє, що його нова знайома має здатність робити таке, що він ніколи сам не зробить. Це усвідомлення, що хоч наскільки він пристрасно ставиться до музики, вона має щось особливе, дар. Це щось таке – або ви це маєте, або ні. І таку людину треба підтримувати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Справжнє мистецтво не має віку - продюсерка мультфільму "Віктор Робот"

Обидва персонажі – аутсайдери. Кожен по-своєму. Не вписуються в американське суспільство. У фільмі є трохи сатири на Середній Захід. Але я написав сценарій ще до того, як Трамп прийшов на посаду президента США. Тому дуже дивно, як усе це перетворилося на стрічку, в якій ви відчуваєте певний підтекст. Зараз у мене стійке враження, що ця робота з'явилася вкрай на часі. При цьому кіно можна показати будь-коли - все одно буде актуальним.

Саймон не хоче конформізуватися в індустрії, втратити незалежність. Думаю, що митці постійно борються з цією дилемою. Особисто я цілком міг би працювати в рамках системи. Але не хочу продукувати якесь сміття. За той час, яке мені дає це життя – прагну робити якісь цікаві, важливі речі. Розповідати резонансні історії, шокувати аудиторію. Мені здається, що якщо ви робите якісь ледве теплі речі, то це як дежавю. То для чого вони? Якої мети досягають? Просто щоби щось зробити? Ні, дякую".

×