Головне за тиждень в столичних кіноклубах - що не можна пропустити з 22 по 28 квітня на думку Gazeta.ua. Не дивлячись на те, що друга половина тижня пройде у найрізноманітніших показах Київського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів (у програмі аж 200 фільмів з різних континентів), кіноклубні покази також мають кілька приємних сюрпризів.
А саме – психологічно-тонкий фільм Вісконті "Смерть у Венеції", перший радянський ігровий фільм (призер фестивалю в Каннах) за твором Олександра Довженка. Також фільми про двох простодушних диваків – Тома Хенкса у ролі Фореста Гампа та Елайджу Вуд, який приїздить на Україну. І дві стрічки – документальну та художню про "ядерні відходи".
Все освітлено
Екранізація однойменної книги Джоната Сафрана Фоера про молодого американського єврея-колекціонера, який приїздить до України. На екрані дивакуватого героя втілив Елайджа Вуд. Він вирушає на пошуки жінки, яка в роки Другої світової війни врятувала його діда від нацистів в українському містечку Трохимбрід. І подорожує він Україною з не менш дивакуватими супутниками – молодик у спортивному костюмі Алекс (Євген Гудзь) і його дід-антисеміт (Борис Лескін) з собакою.
І не дивлячись на стереотипне представлення українців – м'ясо з картоплею, ансамблі на вокзалі, та абсурдну охайність головного героя, пригода, що почалося гірше нікуди, поступово знаходить глибокий сенс і стає причиною серйозних змін в житті кожного з них.
22 квітня у Креативному просторі "Creative space 12" (Михайлівський провулок, 10/2, початок о 19:00, 40 грн.)
Смерть у Венеції
Фільм-новела Лукіно Вісконті знята за однойменним твором Томаса Манна. "Я б сказав, що тема цієї новели - а її можна переосмислити хоча б як тему "смерті мистецтва" або як тему переваги "політики" над "естетикою" - все ще залишається сучасною ..." - пояснював режисер свій задум і свої міркування про швидкоплинність прекрасного в житті.
Композитор Густав фон Ашенбах приїжджає відпочити на курорт Лідо поблизу Венеції. Він духовно і творчо розчавлений. Однак спокою тут він не знаходить. Його полонить краса юнака Тадзіо, який відпочиває з батьками у Лідо. На роль Тадзіо Вісконті запросив 13-річного Бьорна Андресена, пообіцявши, що гонорару вистачить на купівлю електрогітари та мотоциклу.
Життя і смерть, краса і потворність, здоров'я і хвороба делікатно й тонко сплітаються у Венеції того часу. А містом поширюється епідемія холери, яку старанно приховують від приїжджих.
23 квітня у кіноклубі "Ракурс" (Кінотеатр ім. Чапаєва, вул. Велика Житомирська, 40, початок о 19:00, 10 грн.)
Повість полум'яних літ
Головний герой картини, колгоспник Іван Орлюк, з початком війни іде в солдати. З автоматом у руках він проходить довгий шлях від дніпровських берегів до Берліну. Після перемоги головний герой повертається додому, де зустрічається з новими труднощами – перша оранка, посів, стосунки…
Це перший радянський ігровий широкоформатний фільм, головна роль у якому принесла молодому Миколі Вінграновському всесоюзне визнання, а негласно ще й статус радянського секс-символу 60-х. І в 1961-му році режисерка Юлія Слонцева (дружина Олександра Довженко) отримала приз за кращу режисуру в Каннах.
24 квітня у кінотеатрі "Мегаплекс" (пр-т Московський, 34в, початок о 10:30, безкоштовно)
Форест Гамп
- Форрест, ти вже вибрав, ким станеш, коли виростеш?
- Ким буду я? А хіба я не буду самим собою? - заголовний герой, виходець зі штату Алабама, дійсно мандрує по всій Америці в 50-80-ті роки, опиняючись, так чи інакше, очевидцем історичних подій у житті нації, буквально влізаючи в кадри кінохроніки, які відобразили відомих політичних діячів епохи від Кеннеді до Рейгана і популярних співаків від Елвіса до Джона Леннона.
Мабуть сюжет переказувати недоречно. Картина Роберта Земекіса у 1994 році стала загальноамериканським феноменом, отримала 6 "Оскарів", а увесь фільм практично можна розбити на простодушні, філософські цитати.
І навіть якщо фільм досить далеко відійшов від однойменного роману, в якому Форрест Гамп показаний різким нестерпним циніком і найпопулярніша цитата з фільму "Життя - це як коробка цукерок. Ніколи не знаєш, що всередині" повністю протилежна думці з роману "Бути ідіотом - це не коробка цукерок", фільм все одно повен "висловів-притч": "Якщо в тебе будуть стріляти, не геройствуй, біжи", "Ми з Дженні знову були разом, як морква і горошок".
24 квітня у "Арт-клубі 44" (вул. Хрещатик, 44-б, початок о 19:00)
Назустріч вічності
Фільм Міхаеля Мадсена 2010-го року про перше у світі постійне сховище радіоактивних відходів у Фінляндії, яке висікають в скелі. Це розгалужена система тунелів, де відходи будуть зберігатися 100 000 років, тобто стільки, скільки залишаються радіоактивними. Коли сховище заповниться, його запечатають, щоб ніколи більше не відкривати.
Фільм складається з документальних зйомок всередині споруди, а також з інтерв'ю з керівниками атомної промисловості Фінляндії, з експертами різних країн з ядерної безпеки, з робітниками-підривниками. І одне з наскрізних питань стрічки – чи варто передавати майбутнім поколінням інформацію про цей об'єкт, а якщо передавати, то в якому вигляді?
Ядерні відходи
Він – водій вантажівки на заводі утилізації ядерних відходів у Чорнобильській зоні. Вона працює там само в пральні. Їхні життя й робота підпорядковані одному ритмові й розписані за годинами.
Фільм режисер Мирослав Слабошпицький зняв за три дні - від початку до кінця в Чорнобильській зоні. Весь звук записали на майданчику, нічого потім у студії не додавали. За 24 хвилини стрічки, знятих у Чорнобилі, не лунає жодного слова. Включно зі сценою сексу між працівниками Зони відчудження.
Обидві стрічки покажуть 25 квітня у кіноклубі НаУКМА (Набережно-Хрещатицька, 27, аудиторія 13, початок о 18:30, безкоштовно)
2 
4880
Коментарі