Ми виконали наше завдання - побачили справжню Херсонщину. І вона не така страшна, якою може здаватися.
Про це каже співрежисер документального фільму "Херсонщина на вулкані" Владислав Васильченко. Стрічка розповідає про жителів містечка Берислав, які стали прототипами епізодичних героїв драми "Вулкан" Романа Бондарчука.
Прем'єра картини відбулася під аркою Дружби народів на 49-му Київському міжнародному кінофестивалі "Молодість". Тривав у столиці 22–30 серпня.
"Захід України не знає, чим живе Схід, Північ не думає про Південь, а права рука не відає, що творить ліва. Та всі об'єднані відчуттям життя на вулкані, що пробудився. А також – любов'ю до рідної землі. "Херсонщина на вулкані" – портрет кількох мешканців віддаленого регіону країни. Вони мріють про потонулі скарби, співають у сільському хорі, борються з рейдерами і проєктують собі труну – словом, живуть собі нормальним українським життям", - ідеться в синопсисі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "До села ходила п'ять кілометрів, узимку її переслідували вовки"
"Вирушили у степи й думали, що досліджуємо і знімаємо Херсонщину. А в якийсь момент відчули, що вже не перший день вона сама досліджує нас, - каже Владислав Васильченко. - У Бериславі - абсолютно нормальна українська дійсність. Але чомусь усе трохи інакше. Можливо, завдяки якійсь магії історії. Ніби при абсолютній типовості – повний злам і щось неочікуване, але ти до цього звикаєш і хочеш залишитися. Ми настільки там розтанули, що здалося, ніби ніколи звідти не поїдемо, як герой фільму "Вулкан" Лукас".
"Є окремі міста та області зі своїми особливостями, діалектами, міфами, культурою. І їх треба наносити на карту й показувати жителів у той момент, в який вони є зараз. І говорити про те, що це Херсонщина. Так, зараз люди тут, щоб вижити, копають метал. Але вони також мріють. Це душевні люди. І мені здається, що це привід нам говорити між собою й шукати відповіді на складні питання", - говорить режисер "Вулкана" і співрежисер "Херсонщини на вулкані" Роман Бондарчук.
Зйомки проходили 2018 року в Бериславі Херсонської області.
"У Бериславі є багато людей, які поодинці могли б винести на своїх плечах фільми про самих себе. Тому спостерігати за їхніми звичками та монологами вкрай цікаво, - пише для інтернет-видання Moviegram кінокритик Юрій Самусенко. - Місто грає у порівнянні з ними меншу роль, але кожен говорить про нього з різною інтонацією. Комусь Берислав здається ямою втрачених можливостей, хтось знаходить у ньому спадок поколінь. Ця мозаїка складає цілісне враження живого міста, яке завжди було на узбіччі траси до Херсона. І стрічка Васильченка та Бондарчука – це те узбіччя, на якому хочеться залишитися якомога довше".
3 
4880
Коментарі