З 3 по 9 вересня у київському кінотеатрі "Кінопанорама" пройде Тиждень українського кіно на підтримку ув'язненого у Москві режисера Олега Сенцова.
Покази відбуватимуться щодня, переважно о 20.00. На них завітають зіркові представники знімальних груп фільмів. Gazeta.ua пропонує читачеві повну програму Тижня кіно із трейлерами.
3.09.2014 (середа) – 20.00
ГАМЕР, Олег Сенцов, 2012
Сюжет розповідає про хлопця на прізвисько Косс. Він живе у невеличкому українському місті, цілими днями просиджує у комп'ютерному клубі, де грає в ігри. Хлопець пропускає заняття у коледжі, свариться з мамою, багато тренується, щоб бути кращим у геймерстві. Косса запрошують на світові змагання з кібер-спорту до Лос-Анджелеса. Там він займає друге місце. У хлопця беруть інтерв'ю і показують по телевізору. Після повернення в Україну, він перестає грати в комп'ютерні ігри. Перемога не приносить йому задоволення.
"Я теж був колись геймером, лідером українського кібер-руху, тому тема мені близька, - розповідав Gazeta.ua Олег Сенцов після показу на кінофестивалі "Молодість" 2011-го. - Потім я став старшим, зник інтерес до ігор, у житті з'явилися інші цінності і я пішов у кіно. Займаюся цим уже 5 років. Стрічку зняли за 9 місяців. Працювали у Сімферополі, Євпаторії, Києві та у Лос-Анджелесі. Більшість акторів непрофесіонали, які грали самі себе. Головний герой — теж справжній геймер. Він має 7 перемог у чемпіонатах з кібер-спорту".
Режисер каже, що фільм зняв за свої гроші. Його бюджет — $ 20 тис.
4.09.2014 (четвер) – 20.00
МОЛИТВА ЗА ГЕТЬМАНА МАЗЕПУ, Юрій Іллєнко, 2002
Фантасмагоричні сни історії про кривавий бенкет трьох великих примар Європейської культури - Петра І, Карла ІХ та Гетьмана України Мазепу на полі Полтавської битви 1709 року. Сліпучі візії Любові, Смерті та Анафеми Мазепи, що назавжди змінили історію Східної Європи.
"Упевнений, що після показу "Молитви..." українофоби знову піднімуть ґвалт. Говоритимуть не про операторську роботу чи естетику фільму, а про те, як показано Петра, Меншикова, інших одіозних персонажів, які в історії України є більшими катами, ніж ті, хто влаштував Голодомор. Але ми до цього готові", — говорив 2010-го син режисера Пилип Іллєнко, який зіграв у фільмі молодого Мазепу. У основній частині картину головну роль виконав Богдан Ступка.
Скандальний фільм, заборонений для показу у РФ.
Фрагмент фільму зі сном Петра Першого, який у істериці руйнує могилу гетьмана, але той встає з мертвих і бере царя за горло.
5.09.2014 (п'ятниця) – 20.00
ХАЙТАРМА, Ахтем Сейтаблаєв, 2012
Хайтарма — це кримськотатарський танець і означає "повернення". Стрічка розповідає про депортацію 185 тисяч кримських татар 1944 року. За наказом Сталіна їх вивезли до країн Середньої Азії. Кожен четвертий загинув у дорозі. 18 травня виповнилося 70 років від дня трагедії. У центрі сюжету фільма – льотчик, двічі герой Радянського Союзу, Аметхан Султан. В травні 44-го року після звільнення Севастополя Аметхан відправляється у відпустку до рідної Алупки. На його очах 18 травня і починається депортація кримських татар.
— Тема депортацій — це спільна історія. Трагедія спіткала 49 народів Радянського Союзу. Вона не оминула ні українців, ні росіян, чеченців чи німців із Поволжя. Хто має вуха, почує правду. Якщо людина не пам'ятає минулого й не засвоює з нього уроків, то приречена зустрітися з ним у майбутньому, - розповів режисер Ахтем Сеїтаблаєв Gazeta.ua .
У стрічці знялися близько півтори тисячі кримських татар. Серед них багато літніх людей, які пережили депортацію у дитинстві.
— Нам уперше за 20 років заборонили вшановувати пам'ять загиблих під час депортації, — продовжує режисер. У Сімферополі мешкають двоє його дітей від першого шлюбу. — Нагнали солдатів на головну площу, бронетехніку. Заборонили читати молитву. Влада спеціально запустила військові вертольоти дуже низько. Так вони заглушали молитву, що звучала з колонок. Це демократія фашистського зразка.
6.09.2014 (субота) – 15.00
ІВАН СИЛА, 2013, Віктор Андрієнко
Український біографічний фільм для всієї сім'ї. Він розповість про колись всесвітньо відому особистість Івана Фріцака, атлета і силача, що виступав під псевдонімом Іван Сила. Він приймав участь у змаганнях з вільної боротьби, боксу і важкої атлетики. Силач виступав у цирку, з яким об'їздив пів-Європи, а також побував у США.
Історію Івана Фірцака із Закарпаття, якого 1928-го визнали найсильнішою людиною світу, знімали понад три місяці. За сюжетом, сільський хлопець Іван їде до Праги, де стає зіркою цирку. Завдяки своїй неймовірній силі отримує прізвиська Іван Сила і Кротон. Фінансувала фільм держава, бюджет становив 15 млн грн.
– Дмитро Халаджі – символ героя сучасної України, – каже про виконавця головної ролі продюсер Володимир Філіппов. – Це людина, що відмовилась від американського контракту. Також від зйомок у російському фільмі про силача Івана Піддубного, де йому спершу пропонували роль дублера Пореченкова, а потім роль антигероя. Його царицею спокушали, так би мовити, а він у Росію не поїхав. Іво Фьоренца з лондонської компанії Amadeus Entertainment питав нас, скільки ми дублів із Дмитром робили. Кажу: багато, 15–16. "Виходить, Халаджі кращий за Леннокса Льюїса як актор, – говорить Фьоренца. – У нас до 45 дублів доходило. Його доки не замордуєш, не дає потрібної реакції".
6.09.2014 (субота) – 20.00
ПОВОДИР, 2014, Олесь Санін
Події фільму відбуваються в Радянській Україні на початку 1930-х років, у часи індустріалізації, колективізації, голодомору та знищення інтелігенції. В основі сюжету фільму — мандри американського хлопчика Пітера Шемрока та сліпого музиканта Івана Кочерги. Безтурботне життя сина американського спеціаліста миттєво змінюється — батька убивають. Пітеру дивом вдається втекти від переслідувачів — його рятує незрячий кобзар. Хлопчик стає його поводирем. Подорож, повна драматичних подій та пригод переривається взимку 1934-го року. Івана Кочергу разом з іншими кобзарями страчують під Харковом. Пітер лишаться єдиним живим свідком тих трагічних подій.
— Ненавиджу, коли жаліють українців. Мовляв, є стрічки хороші, погані й українські. Не хочу гратися в ці параолімпійські ігри. Треба творити у професійній лізі, — каже режисер Олесь Санін. Держкіно виділило на зйомки 16 млн грн. У стрічці хлопчик-поводир незрячого музиканта стає свідком розстрілу кобзарів радянською владою. Санін працював над картиною майже 10 років.
— Ще довго ховав фільм. Перший титр: "У часи тоталітаризму і репресій все одно знаходяться ті, хто говорить людям правду. У 1930-х роках такими були кобзарі. Тоді сотні з них були знищені або пропали безвісти". Розумів тоді, що прем'єра могла бути останнім показом. Потім просили показати фільм після Майдану. Та це була б спекуляція на почуттях. Люди тільки що пережили велику катастрофу. Не хотів знову показувати їм убивства. Друга частина стрічки — емоційно жорстка. Під час Голодомору за борги зі здачі зерна село чи район оточували війська НКВД. У людей відбирали весь хліб. Там вимирали з голоду, бо не могли нікуди подітися. На таку територію потрапив бандурист Іван Кочерга із хлопчиком Пітером. Треба було вивести дітей із цього оточення. Стояв такий сильний туман, що людина нічого не бачила далі своєї руки. Незрячий став поводирем. Вів уперед тих, хто не бачив надії на життя.
7.09.2014 (неділя) – 15.00
ТРУБАЧ, 2014, Анатолій Матешко
13-річний Микола Шевченко грає на трубі у дитячому оркестрі "Березіль", любить тромбоністку Лізу і вважає, що без музики і кохання не варто жити. Керує оркестром улюбленець дітей Палич – лагодить старі інструменти, вчить грати джаз. Раптом він ламає ногу, і йому на заміну призначають Степана Гамкала. Той сучасної музики не сприймає і виганяє з окрестру найталановитіших виконавців. Бюджет фільму сягнув 16 млн грн, які надала держава. Майже всі мелодії написав скрипаль гурту Gogol Bordello – Сергій Рябцев. Головного героя зіграв 14-річний Леонід Шевченко, який доти знявся у картині "Іван Сила". Його кохану – 12-річна Поліна Тарасенко. Вона грає на шести музичних інструментах.
- Коли з'явилася можливість знімати українське кіно, запитав себе: на що не жаль витратити час, сили? - каже режисер фільму Анатолій Матешко. - Подивився на трьох своїх синів – вони займаються музикою, ходять по гуртках, оркестрах. Зрозумів: їм найбільше потрібна наша увага, а мені – їхня енергія. Відклав комерційні проекти заради "Трубача". Так само Нонна Гришаєва і Олексій Горбунов. Коли треба було зніматися у нас, скасовували все і працювали. Усім кортіло зробити кіно для дітей. Найдорожчі слова почув від свого 5-річного сина Андрія: "Папа, дякую, що ти зняв для мене цей фільм".
7.09.2014 (неділя) – 20.00
ПАРАДЖАНОВ, : Серж Аведікян ("Лаючий острів"), Олена Фетісова, 2013
— Якби прислухалися до всіх порад знайомих і близьких Параджанова — а їх з роками стає все більше — ніколи б не закінчили фільм, — каже режисер і виконавець головної ролі Серж Аведікян на прем'єрі фільму у столичному кінотеатрі "Київ". — Найважче мені було зіграти його у київський період. Познайомився з ним, коли Параджанов жив у Тбілісі. Відсидів у в'язниці, сивобородий. Від його друга, кутюр'є Ів Сен-Лорана я привозив Параджанову подарунки. "Цього кашеміру вистачить на три коробки плівки, а цього шалика — на два знімальні дні", — розглядаючи презенти, казав Сергій. Хоча насправді продавав їх, щоб вижити. Для мене він не був міфом, я ж бачив, як він рухається. Боявся лише грати його молодим. Але вдова режисера Світлана Іванівна після перших же кадрів одразу зі слізьми на очах сказала: "Схожий". І ми цього не досягали гримом, я не набирав зайвих кілограмів. Зіграти його неможливо, бо він сам усе життя грав, навіть у побуті. Намагався бути ним, передавати його енергетику.
Кошторис картини становить майже 2 млн євро. Крім Франції та України, до створення "Параджанова" долучилися Грузія та Вірменія. Зйомки проходили в усіх цих країнах. Фільм розповідає про 35-річний період життя режисера від зйомок "Тіней забутих предків" до його першої поїздки в Париж 1988-го.
8.09.2014 (понеділок) – 20.00
ІСТАЛЬГІЯ, Дар'я Онищенко, 2012
Три історії кохання, три європейські міста, три сюжетні лінії. Літня емігрантка з України і колишній сербський боксер відокремлені мовним бар'єром від німецького суспільства. Їх об'єднує слов'янська культура і власні діти, які досі живуть в Україні та Сербії. Бюджет картини — 700 тис. євро. Зняли її у співпраці з Німеччиною та Сербією. У фільмі йдеться про українців і сербів, які живуть самітниками в Німеччині.
— Фільм не стільки про міграцію, скільки про любов. До жінки, батьківщини, дітей та батьків, — розповідає Дар'я Онищенко. — Я народилася й виросла у Києві, але через відсутність якісної кіноосвіти виїхала на навчання до німецького Мюнхена. Вийшла заміж. Дуже сумую за Україною, але поки що повернутися не можу. Няня моєї дитини стала прототипом героїні Руслани. Вона приїхала до Німеччини, вийшла заміж, а чоловік помер. Повернутися не може — нема куди. У фільмі мала бути сцена, де Руслана варить самогон. То вона приносила на зйомки свій самогонний апарат і ретельно вчила нашого художника-німця його гнати.
Декілька сцен знімали у Гідропарку. Заради вдалих кадрів пофарбували, відремонтували та запустили дитячу залізницю. Отак команда "Істальгії" виконувала роботу місцевих комунальників. З організацією зйомок проблем не було. Наші партнери з Німеччини, де педантичність є нормою життя, звикли все готувати заздалегідь. Нічого не робилося в останню мить. Нам усі йшли назустріч. Навіть у метро, де складно отримати дозвіл на зйомку, все чудово відбулося. У Белграді, наприклад, познайомилися з власником ресторану. Він усю знімальну групу пригостив справжньою сербською ракією. У нас був старший актор з України. Йому за 70, за кордоном ніколи не був. А тут він у перший же знімальний ранок у Сербії потрапив на оце безкоштовне пригощання. Український дідусь важко потім переносив наслідки сербської гостинності.
9.09.2014 (вівторок) – 20.00
ВАВИЛОН'13
Вавилон'13 — це українська територія короткометражного документального кіно; об'єднання режисерів, операторів та кінематографістів. Територія фіксації подій українського громадянського протесту. Кінопроект "Вавилон'13" розпочав свою діяльність коротким відео: Prologue, що було записано на Михайлівській площі 30 листопада 2013-го року.
- Студія "Вавилон 13" створилася 30-го листопада, якраз наступного дня, коли побили студентів на першому Євромайдані, - розповів один із засновників проекту, режисер Володимир Тихий. - Організувалися ми хаотично, стихійно. До того часу лиш ходили біля стели, думали, що треба якось допомагати творчо революції. Навіть якісь гасла хтось придумував. Вирішили знімати маленькі фільми, і їх будуть показувати великі телевізійні канали.
Учасники проекту були завжди в гарячих точках і неодноразово потрапляли у небезпеку. 22 січня на Грушевського кульове поранення отримав оператор Вавилону 13 Юрій Грузинов. Навесні у Криму оператор Слава Пілунский потрапив до російського полону. Знімав для "Вавилон 13" і допомагав перевозити продукти ігроші українським солдатам.
Придбати та забронювати квитки можна онлайн . Адреса "Кінопанорама" Київ, вул. Шота Руставелі 19
3 
4880
Коментарі