43 хвилини тривають пісні у фільмі Анатолія Матешка "Трубач". Перший український дитячий мюзикл у кінотеатрах показують із 27 березня. Чим робота над фільмом подібна до гри в оркестрі, розповідають творці стрічки
Анатолій МАТЕШКО, 61 рік, режисер:
– Тема мені близька – з оркестром ми їздили на гастролі Дніпром і виконували "П'яту симфонію" Бетховена. На зйомках згадав і себе. Зрозумів – час іде, а творчий простір залишається незмінним: батьки приводять дітей до гуртків, ті знаходять там себе і стають щасливі.
Моя дружина Настя, можна сказати, автор лібрето. Себе можу порівняти із диригентом оркестру: всіх організовував, мобілізував. Коли у мене виникала ідея, актори, наче музиканти, підхоплювали і дотягували. А взагалі мені важко зрозуміти природу творчості режисера. Люблю казати: на знімальному майданчику всі при ділі, лише режисер нічого не робить.
Коли з'явилася можливість знімати українське кіно, запитав себе: на що не жаль витратити час, сили? Подивився на трьох своїх синів – вони займаються музикою, ходять по гуртках, оркестрах. Зрозумів: їм найбільше потрібна наша увага, а мені – їхня енергія. Відклав комерційні проекти заради "Трубача". Так само Нонна Гришаєва і Олексій Горбунов. Коли треба було зніматися у нас, скасовували все і працювали. Усім кортіло зробити кіно для дітей. Найдорожчі слова почув від свого 5-річного сина Андрія: "Папа, дякую, що ти зняв для мене цей фільм".
Анастасія МАТЕШКО, 37 років, креативний продюсер:
– Сценарій написала п'ять років тому. У фільмі була також другим режисером і креативним продюсером. Тому мусила відкинути все, про що думала, коли писала, і перемкнутися на виробництво. До сучасності мою історію підтягнули діти. Довелося переробити закадровий текст фільму від імені головного героя. Дізналася, що Льоня Шевченко пише вірші та прозу, подарувала йому свою книжку. Він прочитав, подзвонив мені вночі та поставив такі запитання, що я раптом подивилася на цю історію його очима.
Мої діти також внесли корективи. Старший Микола грає на гітарі, сам пише музику, римує реп. Мав довге волосся, як усі рокові музиканти. У школі з цим увесь час були проблеми: мене викликали на збори, просили, аби підстригся. Цю лінію внесла в сценарій.
Була вражена роботою ансамблю Вірського на зйомках – вони такі дисципліновані. У перший день зйомок попросили у мене сценарій. Кажу: навіщо він вам, ви ж просто танцюєте? Вони прочитали сценарій, заґуґлили прізвище моє і чоловікове. Усе дізналися і з цим повернулися: тепер розуміємо, що треба робити.
Ольга ЖУРЖЕНКО, 32 роки, продюсер:
– На зйомках виконувала роботу директора оркестру: вирішувала робочі проблеми. Усе в роботі над цим фільмом давалося важко. Кожна ідея потребувала максимуму зусиль. У стрічці багато музики: різних композиторів, куповані мелодії, пісні Сергія Рябцева.
Аранжування робили у Нью-Йорку. Бо коли нам назвав ціну один український відомий музичний продюсер, ми були ошелешені. Виявилося, дешевше зробити у США.
За час роботи над фільмом дізналася, наскільки серйозними є питання авторських прав на музику. Якби менше пісень, було би простіше, але тоді вийшло б зовсім інше кіно.
"Трубач" – це економічне чудо. Запитувала у колег у Штатах, скільки коштує подібний проект. Сказали: приблизно 20 мільйонів доларів. А ми зняли фільм голлівудської якості за 2 мільйони доларів.
"Трубач"
13-річний Микола Шевченко грає на трубі у дитячому оркестрі "Березіль", любить тромбоністку Лізу і вважає, що без музики і кохання не варто жити. Керує оркестром улюбленець дітей Палич – лагодить старі інструменти, вчить грати джаз. Раптом він ламає ногу, і йому на заміну призначають Степана Гамкала. Той сучасної музики не сприймає і виганяє з окрестру найталановитіших виконавців.
Бюджет фільму сягнув 16 млн грн, які надала держава. Майже всі мелодії написав скрипаль гурту Gogol Bordello – Сергій Рябцев. Головного героя зіграв 14-річний Леонід Шевченко, який доти знявся у картині "Іван Сила". Його кохану – 12-річна Поліна Тарасенко. Вона грає на шести музичних інструментах.
Алік ШПИЛЮК, 56 років, кінокритик:
– "Трубач" – перший український дитячий мюзикл. Такого в нашій історії ще не було. Як і настільки масового прокату. У час, коли країна перебуває у песимістичному стані, дуже важливо дати надію на світле і гарне.
Жанр мюзиклу умовний: не варто чекати від нього реалістичного змалювання життя. Це романтизований ідеальний світ, який має формувати у дітей позитивне сприйняття реальності. Важливо, що стрічка навіює дорослим ностальгію. Тоді вони візьмуть синів і доньок за руку і поведуть їх у кіно. А підлітки, які подивляться фільм, почнуть розвивати свої таланти.
200 нотних аркушів займають мелодії, виконані у фільмі "Трубач". За 76 знімальних днів у мюзиклі зіграли близько 300 дітей із 10 музичних і танцювальних колективів
3 
1
Коментарі