У них за плечима більше 15 років музичної кар'єри,їх вже не уявляють без звичного драйву та колоритних татуювань у формі герба на руках, вони не бояться вчитися та експериментувати і активно збирають фольклорну музику.
Gazeta.ua спілкувалася з Іваном Леньо, солістом гурту "Kozak system", про те, як етнічна музика може бути сучасною та цікавою широкій аудиторії.
За словами музиканта в історії української музики дуже сплуталися поняття "фольклорний твір" та "народна пісня" і він з цим аж ніяк не погоджується.
"Варто розмежовувати фольклорні твори та народні пісні. Бо для мене цілком зрозумілим є те, що не існує поняття "народна" пісня, воно досить не коректне, ба навіть неправильне, адже кожна пісня має автора. Народною починають називати пісню, котру співають у народі, яка на слуху ,тому важливим критерієм довговічності пісні є суміш мелодії, що легко запам'ятовується, і доступного тексту, без "заумних" фраз, а ще – актуальність теми. Єдиної формули написання пісні, яка з часом має стати народною, так званим хітом, не існує,тому й не можна, напевне відповісти на питання, яким саме пісням судилося прожити найдовше. Якщо ж мова йде про фольклор, то він є колективним надбанням, що створювалося народом й не фіксувалося на папері, а передавалося із вуст в уста, змінюючись і доповнюючись".
Іван Леньо вважає пісні певним дзеркалом народу, в якому відображувалось як люди жили. За що переживали, чим цікавилися, якими були ідеали.
"Це як з іконами, які стають реліквіями, коли намолені тисячами людей, котрі вірять. І їхня спільна сила сповнює ці релігійні картини особливим сяйвом, яке йде не від золота німбів, а від почуттів людей. Тож, мабуть, живі ті фольклорні твори, які несуть в собі істинне, справжнє й пережите поколіннями українців".
До 2011 року існував гурт "Гайдамаки", частиною якого були усі учасники нинішніх "Козаків". Проте після конфлікту із Олександром Ярмолою, хлопці продовжили існування як окремий гурт зі своїм стилем, своїми експериментами. Як виявилось музиканти ще й серйозні дослідники фольклору.
"Нас, як спраглих до всього красивого, цікавлять, гадаю, усі пісні світу. Звісно, українські – особливо, адже це своє, рідне, зрозуміле. Ті пісні, які ми брали для аранжування, як правило, є забутими або маловідомими. І зацікавили вони нас або неймовірною красою мелодики, чи глибокими філософськими текстами. Буває, подобаються і жартівливі пісні, але таких менше. А оскільки пісня – це дзеркало побуту, то сумних пісень, із огляду на невеселу історію України, набагато більше, і починаються вони зазвичай зі слова "Ой…", - розповідає музикант.
Щодо зацікавленості у наш час власним фольклором, то у Івана Леньо є сумніви. В українців із цим нелегко. "Це залежить від того, кого назвати сучасним українцем. У переважної більшості населення нашої країни комплекс меншовартості, тому в нас завжди колосальним успіхом користуються закордонні артисти, а на своїх увагу майже не звертають. Якщо ж йдеться про освіченого й усебічно розвиненого українця, то повага до свого, цікавість до історії Батьківщини, культури у нього є апріорі. Відповідно фольклорні забарвлення у музиці будь-якого стилю він сприйматиме позитивно".
Як приклад дійсного захоплення власним фольклором та культурою Іван приводить країни колишньої Югославії (Сербії, Хорватії, Македонії, Боснії і Герцеговини). "У кожному стилі музики, починаючи від жорсткої попси й закінчуючи прогресивним роком, в аранжуваннях можна почути елементи місцевого фольку. – І це чудово! А головне – оригінально та неповторно. Я мрію, щоб і в нас так склалося, адже джерел для цього ми маємо предостатньо" - ділиться міркуваннями лідер гурту "Kozak system".
"Коли на сцені водночас знаходиться п'ятеро слов'янських чоловіків, для яких музика – не робота, а стан життя і покликання, коли кожен звук інструмента й слово пісні лине із серця під покровительством вищих сил, то публіка не може бути байдужою, якої б національності вона не була", - говорить Іван.
"А взагалі-то, не варто вважати наявність кордонів причиною для іншого сприйняття музики. Мелодії Шостаковича, Баха, Моцарта й Бетховена, так само як і пісні у виконанні Стінга, Меркюрі, Емі Вайнхаус чи Паваротті в усьому світі сприймають абсолютно однаково в незалежності розуміє людина мову чи ні". Чи готова українська фольклорна музика бути цікаво за кордоном,то Іван Леньо переконаний, що ми гідно можемо позмагатися з багатьма серйозними командами. Причому як у талановитості, так і у професійності та оригінальності.
"Якщо ми безперервно гастролюємо вже протягом 15 років за кордоном, значить наша музика має успіх. А мелодії ми беремо із життя: то в експедицію поїдемо, бабусь із дідусями послухаємо, то касети старі знайдемо, то з глибин підсвідомості щось вирине".
2012 рік став для музикантів дуже плідним. "Kozak System" відзначились спільними проектами з Тарасом Чубаєм та Сашком Положинським. У квітні 2012 було знято кліп на пісню "Шабля" (реж. Сергій Тахмазов), вона стала першим синглом з першого альбому. Восени 2012 року була завершена робота над першим альбомом, який отримав назву "Шабля".
До співпраці над платівкою були запрошені такі відомі українські виконавці та поети, як Сашко Положинський (Тартак), Андрій Середа (Кому Вниз), Катя Chilly, Дмитро Лазуткін, Юрко Іздрик, Сергій Жадан. Музиканти планують також перевидання альбому в Німеччині та Польщі. Тож зацікавленість іноземців в українському на власному досвіді перевірятимуть.
Ще наприкінці року музиканти гурту придумали спільний проект із Тарасом Чубаєм. "Ідея проекту належить нашому басистові Володимиру Шерстюку. Вона полягає в тому, щоб витягнути на світ божий забуті й мало кому відомі козацькі пісні доби Богдана Хмельницького і подати їх у сучасній обробці на основі ритмів реґґі і даб. Такого у Україні ще не робив ніхто! Чому з Тарасом? – Бо Тарас Чубай – один із тих українських митців, котрий "оре ниву не швидко, зате глибоко", має неабиякий талант як композитор-аранжувальник та незабутній тембр голосу. Тому, власне, йому ми й довірили лідер-вокал у нашому спільному проекті KOZAK SYSTEM & Тарас Чубай", - розповідає Іван Леньо.
Однією із стилістичних особливостей альбому буде чоловічий спів у 3-4 голоси, майже повна відсутність звичного для "Kozak System" звучання акордеона та труби. Музиканти планують заграти на цілій низці цікавих і маловідомих для українця інструментах.
"Ви почуєте теплі "аналогові" тембри хаммонда, родеса, клавінета, бандури і "неперевантажених" гітар – типового для 60-70-х років звучання реґґі-даб колективів. Назву альбому ще не придумали, а презентувати його плануємо в перших числах квітня цього року".
5 
4880
Коментарі
1