Професор з Лондона Річард Берклі у суботу і неділю дав майстер-клас із вокалу у столичному музичному інституті імені Глієра.
У суботу професор працював із охочими 4 години, у неділю - 7 годин безперервно. В актовій залі інституту послухати фахівця прийшли близько 80 учасників. За кожен день майстер-класу заплатили по 40 гривень.
Річард Берклі у блакитній сорочці і в'язаній безрукавці просить охочих виходити на сцену і співати. 27-річний актор з Донецька Євген Насадюк, жестикулюючи правою рукою, проспівує перший куплет пісні "Спят курганы тёмные". Річард вибігає на сцену і стає поруч.
"Ти міг би принести прасувальну дошку паралельно щось прасувати. Так енергійно викидаєш руку. До 33-хо я мав хорошу кар'єру контр-тенора в Італії, а потім через проблеми з голосом повернувся в Лондон. Пішов до однієї викладачки, заспівав їй, вона каже: "Гарний голос, але чому ти на сцені так багато рухаєшся? Для чого ти витрачаєш стільки енергії, яку можеш дати на голос". Твій основний інструмент - це твій голос, - звертається до хлопця. - Нащо стільки енергії витрачається на махання руками? Бо ти просто не вмієш дихати. Ти так напружений в шиї, що руками компенсуєш напругу. В тому нічого доброго нема. В першу чергу нам треба розслабити шию".
Професор просить Євгена уявити себе горилою, зігнутися вперед і розслабити горло. "Якщо у нас напружений зад шиї, голос не може резонувати. Напруга в наших щелепах перешкоджає співанню".
Наступна учасниця - висока дівчина на підборах - виконує композицію англійською. Річард вирішує, що вона не достатньо передає емоції. Просить виконавицю заспівати те саме українськими словами. Дівчина співає щиріше й емоційніше.
"Ми часто перестаємо думати, коли вивчаємо слова, - резюмує викладач, похваливши співачку. - Завдяки тому, що вона почала перекладати текст на українську, вона почала думати і творити ідеї. Це повністю змінило її голос. Насправді дуже важко переспівати запис і зробити, щоб пісня звучала по-вашому. Проблема в тому, що ми запрограмовані робити очевидні речі. Те саме відбувається з текстом. Ми одне одного копіюємо тому що ми стадні тварини. Але ми повинні знайти свій власний стиль. Кожне слово має значення і свій колір".
Наступна виконавиця, студентка авіаційного університету 21-річна Яна Дрюпіна співає "It don't mean a thing if you don't get that swing" Елли Фіцжеральд. Дівчина підстрибує і жестикулює.
"Чи можеш ти співати, не дригаючи так ногами? - звертається до неї Річард. - Уяви, що ти кенгуру і маєш великий хвіст, на який можеш спертися. Ти подаєш дуже багато сигналів свінгу. Якось я вчив людей клікати пальцями. Вони так захопилися, що переборщили - клікали голосніше, ніж співали. Не дозволь музиці перебити смисл фраз, які ти співаєш. Проспівай фразу так, ніби ти надуваєш кульку".
Дівчина співає напружено, намагаючись не робити зайвих рухів. Професор каже, що вона надто затискає себе. Підходить до неї ззаду, кладе руку їй на низ живота.
"Дихай мені в руку. Виштовхуй мою руку своїм диханням. Нам треба зв'язати всі м'язи в одне тіло. Ключ - п'ята точка. Тоді потрібна доза анального дихання. Уяви, що ти дихаєш через неї. Спробуйте всі. Жінкам легше. У них є два виходи".
Зал, відсміявшись, зосереджено застигає на стільцях. Всі намагаються уявити, що дихають через п'яту точку.
"Світ -це жорстоке місце. У нас центр підіймається вверх - ми затискаємось для того, щоб захиститися від світу. Для вокалістів напруження верхньої частини тіла є дуже великою проблемою. Тому що воно перериває зв'язок з діафрагмою. Це те саме, що ви їздите на машині на стартері, а не на двигуні. Ми стиснуті. Як тюбик зубної пасти. Нам треба розтиснутися. Краще уявити себе широкими і високими, як велика чорношкіра співачка", - каже професор. За шість годин відслуховує десятки людей.
З кожним займається не менше 20 хвилин. Радить тренувати тіло розтяжками.
"Для доброго співу треба навчитися розтягуватися і звільнятися від напруги. Качати прес - дуже важлива вправа. Чим більше сили у вашому животі. Тим більше кольору у вашому голосі".
1 
4880
Коментарі
2