Коли росіяни говорять про цю війну, вони намагаються бути максимально чесними - режисер

Постановку "Ласкаво просимо до пекла" київського Молодого театру визнали однією з найкращих вистав камерної сцени 2019 року за версією Всеукраїнського фестивалю-премії "ГРА". Про спектакль, вподобання сучасних глядачів та вплив карантину на театр розповів директор-художній керівник Молодого театру Андрій Білоус.

 

Чому взяли за основу драматургію російського автора?

- Мені хотілося, щоб про війну говорили самі росіяни. Щоб вони оцінювали вчинки, які робить керівництво їх країни. Тому важливо було знайти п'єсу російського автора. Обрав "Мамочки" Володимира Зуєва про Чечню. Коли росіяни говорять про цю війну, вони намагаються бути максимально чесними. Я просто прибрав слово "Чечня" і поставив "Україна". І це дослівно лягло на нашу ситуацію. Тому звучить правдиво.

Чи ставлять цей матеріал в Росії?

- Так, ця п'єса активно ставиться та подається як ура-патріотична російська історія. Про мамочок, які шукають своїх дітей на Кавказі. У тих виставах показують, що чеченці погані, а російські мамочки і солдати, які прийшли на чужу землю воювати, - хороші.

Які ваші акценти в історії?

- Я вирішив подивитися на цю проблему з іншого боку - щоб вустами цих мамочок були проговорені найважливіші слова: війну треба закінчувати, бо вони втомилися шукати своїх загиблих дітей. Це головна думка історії.

Переконаний, що війна колись завершиться, і нам потрібно буде будувати діалог між простими людьми, українцями і росіянами. Для цього треба пройти певні етапи, про які розказує вистава. Щоб люди почали нормально спілкуватися, пробачили один одному, могли співіснувати в мирі. Зрозуміти, хто винен - це правитель держави. Покаятися за ці вбивства, вибачитися. Тоді можливий діалог.

Чому вистава має таку назву?

- Одні з героїв - вбиті російські воїни, які потрапили в чистилище. Усвідомлюють, що за те зло, яке вчинили - їм одна дорога в пекло. Коли вони це розуміють, в них відбувається переосмислення ситуації. Говорять про те, що мають армією мертвих залізти в голову до верховного головнокомандувача і змусити його зупинити війну.

Також у виставу додав реальні тексти українських бійців, листи з фронтів, де розповідається по жахи війни, слова матерів, які прощаються із загиблими синами.

 

Як сприймають постановку глядачі?

- Важко, кажуть, що більше в театр не прийдуть. Але потім знову приходять на цю саму постановку зі знайомими та друзями. Найбільше мене хвилювало, як сприймуть її ветерани АТО і матері загиблих. Бо вистава російською мовою про російських матерів, які шукають трупи своїх синів. Ми зробили спеціальний показ для кіборгів. Вони дивилися, плакали та казали, що все це правда.

Не хотів, щоб у виставі був перегин. Намагався показати ситуацію з обох боків. Бо псевдопатріотизм теж не об'єктивний. Він вже не сприймається, викликає відразу. Я за те, щоб патріотизм був справжній і чесний.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під час карантину театр це найбезпечніше місце - режисерка

Які вистави у вас мають найбільший попит?

- Насправді смаки глядачів в усі часи та в усіх театрах однакові. Є невеликий відсоток вдумливої публіки, яка цікавиться саме мистецтвом. І частина глядачів, які приходять в театр за розвагами. Ми не можемо їм у цьому відмовити. Однак намагаємося не ставити чисті комедії, щоб не спрощувати сприйняття театру. Нам важко змагатися з телевізійним гумором. Прагнемо, щоб комічного у нас було дозовано і вистава як страва, складалася з багатьох інгредієнтів: де можна і подумати, і посміятися, і відчути емоції. Тоді глядач отримує і комедію, і те, чого не очікував. І приходить знову. Баланс в репертуарі театрів - складна річ, дуже тонка, тут легко схибити.

Як переживає Молодий театр карантин?

- Фінансова ситуація в театрі складна, як ніколи. Змушені були перевести артистів на неповний робочий день. Вони тільки грають вистави. Не можемо оплачувати репетиції нових постановок. Немає коштів на виготовлення декорацій, пошиття костюмів, оплату авторських гонорарів. Тому весь цей сезон ми будемо грати тільки сталий репертуар. Читаємо п'єси, але прем'єр не планується. У 2020-му випустили дві вистави, які були готові ще до карантину: "Ліки для Ліки", п'єса для якої була написана у нас в театрі в майстерні молодого драматурга, і "Момент" за творами Володимира Винниченка.

Глядачі бояться йти в театр, навіть на найкасовіші вистави. Ми заробляємо вчетверо менше. Перше, про що говорять в уряді, - закриємо театри. Люди думають, якщо найперше згадують театри, то тут найбільше небезпека.

×