"Коли я вже закінчувала писати, від спортивного табору неподалік підійшов хлопець. Зацікавлений, що ж я побачила у вбогому озерці, почав уважно його роздивлятись. Так гостро і свіжо виглядача фігура хлопця на тлі цього рівчака, що попросила позувати мені. Коли закінчила, сказав – А може й шедевр вийде?", - згадувала художниця Тетяна Яблонська історію написання картини "Юність".
Виставка "І спогади, і мрії" до 100-річчя з дня її народження відкрилась у Національному художньому музеї України. Представлено близько ста творів живопису й графіки, матеріали родинного архіву основних періодів її творчості.
"Юність" Тетяна Яблонська написала 1969-го у Седневі Чернігівської області. Зображає хлопця із заплічником перед невеличким синім озером на тлі зеленого вигону. "Для мене цей хлопець – революціонер. Перед ним земля, безмежне життя і горизонти. Озеро - це насправді небо. Але трактують по-різному, - розповідає донька Тетяни Яблонської Гаяне Атаян. - Кажуть навіть, що хлопець пішов топитися. У 1990-х мама казала, що написала б "Юність" інакше. Але то була б вже інша картина".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкрили виставку особистих речей Петлюри і Грушевського
"Я народилася, коли мамі було 42 роки. Знала її старшою. До того то була не моя мама, а моїх сестер. Коли мала років 10-12, до нас додому приходили її студенти. Без кінця товклися. Вона із захватом з ними спілкувалась. Викладання забирало багато енергії, віддавалася йому повністю. Це викликало в мені ревнощі. Прикро було, коли вкладали спати, а самі на кухні пили чай і говорили про мистецтво. Пізніше у спогадах писала – "Хороших таких ребят испортила. Не нужно было их тому всему учить", - продовжує Гаяне. - В особистому житті завжди тримала дистанцію. На батьківські збори ніколи не ходила. Лише зрідка розписувалась у щоденнику. Тільки одного разу, 1972 року, показала у класі слайди з подорожі до Флоренції. Але квартиру нашу знали усі. Багато хто з митців приходив у гості".
Тетяна Яблонська закінчила Київський художній інститут 1941-го. Навчалася у Федора Кричевського. "Ні дипломна робота "Повернення з сінокосу", ані більшість інших раннього періоду не збереглися, - продовжує Гаяне. - У будівлі знаходилась німецька біржа праці. Картини різали на шматки, щоб закривати вікна. Аби не світилися. Збереглись лише ескізи".
1965-1966-го Яблонська під впливом подорожі Закарпаттям написала цикл картин. Поет Іван Драч підготував до картин художниці балади-підписи. Зробили альбом. Але цензура весь тираж знищила. Вдалося зберегти чотири екземпляри альбому.
Картину "Життя продовжується" 1971 року було знято з виставки за ідеологічно неправильний підхід – "роз'єднаність поколінь". На ній зображені дідусь і дівчина з дитиною на руках біля сільської хати. Старий дивиться униз, заглиблений у думки. Молодиця, вся у мріях, дивиться вперед. Секретар ЦК з пропаганди викликав її "на килим". Питав, де тут сучасне село. Чому дівчина так одягнена і хата стара. Тоді ж усі закінчували десятирічки і будувались сучасні будинки. Мати не погоджувалась із критикою. Хотіла показати зміну поколінь, продовження життя. Її зняли з усіх займаних посад. Через багато років академіки з Москви оцінили картину. Яблонська дописала її ще більш колоритно.
"З настанням Незалежності України з музеїв стали вилучати всі картини післявоєнного періоду. Ховали у запасники. Була ідея побудувати наш новий світ, а те все викинути на смітник. Але історія складна. Якщо на чомусь одному акцентувати, виходить перекручена картина. Все одно воно десь проросте. Мама ставилась до цього філософськи. Бо то людські примхи, а робота – божественне".
"Останні місяці життя мама практично мовчала. Але все одно малювала – мовчки і лівою рукою. Права не слухалась. В один з днів закінчила картину і тихо відійшла".
Найвідоміша картина Яблонської "Хліб" 1949 року зберігається у Третьяковській галереї Росії. Там 100-річчя художниці не святкували. "За даної політичної ситуації вшанування пам'яті дало б ще більше приводів для дискусій. Усі б кричали про співпрацю з окупантами і який "совок" страшний. Спробуй поясни людям, що картини придбані ще за "царя гороха". З іншого боку, якби все ж зробили виставку, це було б ствердженням нашої перемоги", - коментує Гаяне.
Виставка "І спогади, і мрії" Тетяни Яблонської триватиме до 23 квітня.
Тетяна Яблонська - герой України, член Академії мистецтв, лауреатка Шевченківської премії. Народилася 24 лютого 1917 року в російському Смоленську в родині вчителів та земських діячів. 1929-го родина втікла від репресій до Одеси. 1935-го вступила до Київського художнього інституту. Отримала три Сталінські премії за картини "Хліб", "Весна" і "Льон". Усі три доньки також художниці. Казала їм - "Будеш або художником, або двірником". 1999-го через інсульт паралізовано праву частину тіла. Останні роки життя мовчала і працювала лівою рукою. 16 червня 2005-го написала останню пастель.
Наступного дня померла в Києві. Похована на Байковому кладовищі.
3 
4880
Коментарі