Історичний бойовик "Захар Беркут" вийшов у прокат

 

Історичний фільм "Захар Беркут" за мотивами повісті Івана Франка вийшов у прокат 10 жовтня. Головну роль зіграв американський актор Роберт Патрік. Відомий роллю андроїда-вбивці Т-1000 у фантастичній стрічці "Термінатор 2: Судний день".

Дія відбувається 1241 року. Монгольська орда на чолі з ханом Бурундою рухається на захід, винищуючи все на шляху. Невелика громада карпатських мисливців із села Тухля під керівництвом старійшини Захара Беркута готується зупинити ворога. Але Бурунда знаходить зрадника серед місцевих. Йому відкриває таємний прохід у горах боярин Тугар Вовк, який вважає себе вищим за незалежну громаду тухольців й хоче узурпувати владу над ними. Молодший син Захара Максим закохується в доньку Тугара Вовка Мирославу. Вона не погоджується з діями батька й переходить на бік тухольців, за сюжетом.

У фільмі знялися актори з України, Великої Британії, Монголії, Казахстану. Режисери - Ахтем Сеїтаблаєв та американець Джон Вінн. Фільмували в Карпатських горах та під Києвом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український фільм "Додому" потрапив у лонглист премії "Оскар"

"Співпраця з американськими партнерами - це шанс розповісти світу неймовірну героїчну історію Франка. Показати красу українських Карпат. Дати можливість більше дізнатися про нашу історію, традиції, культуру, побут. Почути українську музику, - каже Ахтем Сеїтаблаєв. - У сценарії ми зберегли основні меседжі, закладені класиком: ідеї громадянського суспільства, єднання, самовідданості та чесності".

"Якщо глядачам перед прем'єрним сеансом наливають, то частина з них відреагує певним чином. Мабуть, розуміли, що без цього стрічку дивитися взагалі не можна, - говорить акторка Радміла Щоголева. - Бачила, жінка одна плакала. Але вона багато пила. Завдяки зеленому змію можна було домалювати те, чого в картині не було.

У те, що відбувається на екрані, неможливо повірити. Де там режисура? Діалоги, закоханість головних героїв, стосунки синів Беркутів із матір'ю - в усьому примітив. Аліна Коваленко втілює дружину Івана, старшого сина Захара Беркута. Їй треба п'ять хвилин стояти над чоловіком, коли той помирає від отруєної стріли. Але їй нема що грати. Ніхто не сказав, як зробити сцену. Усі, хто не головні герої - просто як панорама. Режисер має драматургічно продумати, чим наповнює життя своєї стрічки. Велика правда народжується тоді, коли є дуже багато маленьких. Тут немає правди існування людей. Я вийшла з кінотеатру й не знаю, чим вони жили.

Фільм рятувала музика. Їм доводилося безкінечно її крутити, бо за нею нічого не було".

"Це кіно як комп'ютерна гра. Тільки ти не можеш взяти участь, а просто дивишся, - каже кінокритик Олександр Гусєв. - Протягом усього фільму жодної емоції та правдивого кадру. Все мертве, обездушене, відфотошоплене. Абсолютно комп'ютерні пейзажі. Карпат тут майже немає. Знімали на зеленому екрані в павільйонах кіностудії.

Це одна з найнудніших стрічок, що я бачив у своєму житті. Не так часто бувають картини з настільки млявою дією, таким безглуздим сюжетом і неживими, прісними характерами. Нікому з героїв не співпереживаєш.

У повісті Франка був емоційний посил і спроба прийти до якоїсь ідентифікації, до національного коріння - пошук ідентичності, унікальності. Тут ніякої немає - лише пошук універсальності. Спроба звернутися до міжнародної аудиторії шанувальників екзотичного псевдоісторичного фентезі на східні мотиви. Але при цьому ні крихти оригінальності. Як погана копія "300 спартанців". Немає нічого специфічного - ні східноєвропейського, ні тим паче українського. Згадується лише якийсь князь Данило. З огляду на час дії, припускаєш, що це, напевно, той самий Данило Галицький. І монголи більш-менш впізнаються.

"Захар Беркут" - це такий продукт на експорт. Його можливий ринок збуту за кордоном - навіть не в кінопрокаті, а на якомусь телебаченні десятого ряду, де просто потрібен маловиразний потік контенту".

Бюджет "Захара Беркута" становить 113 млн грн.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київський тиждень критики оголосив українську програму

×