"Я досить іронічна людина, більше закрита. Якщо проблема виникає, я на неї дивлюся з боку. Нехай вона в кватирку полетить", - каже класик сучасного мистецтва Сергій Братков. В інтерв'ю Gazeta.ua він розказав про свої правила життя.
Мріяв зняти велике кіно. Але для цього треба спілкуватися з великою кількістю людей і бути в певному сенсі диктатором. У мене інший характер. У деяких художників цілі загони робітників, а я не можу впоратися з двома людьми: не по-людськи - організаційно.
Найбільше вразив Нью -Йорк. У ньому присутнє відчуття сили і в той же час якоїсь вселенської самотності. Я був нікому не потрібний, ніхто не звертав на мене уваги. Але це не засмучувало, а, навпаки, надавало енергію.
У мене кнопкова Nokia - смартфон не заводжу спеціально. Хочу бути вільним хоча б в майстерні. Інтернет - це не тільки комфорт, але і скажена залежність. Не люблю, коли під час роботи відволікають, або можуть виявити по геолокації. З цієї ж причини віддаю перевагу жінкам, які небалакучі. Стіни в квартирі білі, жодного твору мистецтва. Дуже схоже на офіс. Світла підлога, високі стелі. Мистецтво ще й вдома втомлює.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Гаджети провокують небезпечні ілюзії" - Сергій Братков про майбутнє людства
У мене як і раніше український паспорт. І всі в Москві про це знають. Віктор Пінчук підкалує: "Та визначся вже нарешті: ти російський художник чи український?" Жартома відповідаю: "Я художник єврейський".
Повне інтерв'ю Сергія Браткова читайте у свіжому номері журналу "Країна".
Сергій Братков народився в Харкові. Із 2000 року працює в Москві. Створює фотосерії, відеороботи, інсталяції, перформанси. Входить до п'яти найуспішніших вітчизняних художників. Роботи знаходяться у приватних колекціях і музеях Бельгії, Іспанії, Італії, США.
Коментарі