Фільм "Земля кочівників" переглядає американську мрію

 

Драма "Земля кочівників" - один із головних американських фільмів цього непростого року.

Про це каже кінокритикиня Дарія Бадьйор під час обговорення фільму після показу в рамках 4-го кінофестивалю "Київський тиждень критики". Проходив у столичному кінотеатрі "Жовтень" 22-28 жовтня, пише журнал "Країна".

2011-го через економічну кризу фабрика гіпсокартону закрила підприємство та мономісто Емпайр у штаті Невада. Робітниця 60-річна Ферн втратила житло і роботу. У своєму фургоні вирушає в подорож Сполученими Штатами, за сюжетом.

В основі стрічки - книжка "Номадленд. Вижити в Америці XXI століття" журналістки Джессіки Брудер. Три роки досліджувала життя літніх американців, які стають сучасними кочівниками. Пересуваються країною у трейлерах у пошуках роботи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Герої фільму "Ще по одній" намагаються віднайти любов до життя через алкоголь

"Це третя картина Хлої Чжао – американки, яка народилася і виросла в Китаї, - говорить Дарія Бадьйор. - Головна особливість – гібридність. Документальні герої перемішані з професійними акторами. Усі ролі, окрім Френсіс МакДорманд і Девіда Стретейрна, виконали реальні номади.

Перша освіта режисерки – політологія. Проте каже, що намагається уникати політизації. Це не дуже виходить. В одній зі сцен героїня спілкується з брокерами, чия філософія і призвела до кризи 2008-го. Люди купляли будинки, які не можуть собі дозволити, влазили в борги. Врешті мильна бульбашка кредитів вибухнула.

Це дуже людська історія. Ніби банальні моменти – діалоги про родину й домівки, прощання біля вогнища – життєві, достовірні та емоційні. Передусім завдяки документальним персонажам. Режисерка не тільки знімала їх, але й вносила зміни у сценарій на основі їхніх особистих історій.

Таке кіно – демонстрація досвіду. Можемо зрозуміти, як живеться певному прошарку суспільства. Проте немає спекуляцій на тому, як їм важко. Через це можна подумати про романтизацію цього способу життя.

Суть фільму проговорює головна героїня: I'm not homeless, I'm houseless (у мене немає будинку, але є дім. – Gazeta.ua). Не називає себе бездомною. Її домівка – це простір, який під себе підлаштовує. Бути в дорозі – органічно для Ферн. Це її незалежність. МакДорманд показала внутрішній стрижень і достоїнство своєї героїні. Вона одинока, але це її вибір.

Стрічка переглядає так звану американську мрію. Героїня є антиподом цього поняття. Можливо, тут є прогноз на майбутнє. Економічний стан погіршуватиметься. Більше людей біднішатимуть. Для частини з них це кінець капіталізму або принаймні його переродження. У зображеному стилі життя намацується щось нове. Зі знайомою українцям самоорганізацією та взаємодопомогою".

Прокат "Землі кочівників" заплановано на 14 січня.

Повну версію матеріалу читайте в журналі "Країна" від 5 листопада.

×