До роковин смерті великого Коена: 5 найяскравіших хітів легенди

10

Лінія пісенного життя Коена

Леонард Норман Коен народився у Монреалі 21 вересня 1934 року в єврейській родині. Жив в англомовному заможному районі міста. Його батько, Натан Коен, мав польське коріння і володів магазином одягу. Леонард втратив батька, коли йому було 9. Мати, Марша (Маша) Клоніцка, була іммігранткою з Литви і дочкою рабина Соломона Клоніцкого - автора праць із давньоєврейської граматики, співробітника низки періодичних видань. Дід із боку батька - перший президент Канадського єврейського конгресу Ліон Коен (1868-1937). Ліон Коен заснував першу англомовну єврейську газету в Канаді - Canadian Jewish Times, пише 112.ua.

 

Леонард ходив до початкової школи Roslyn, а пізніше в єврейську середню школу. Підлітком навчився грати на гітарі і створив кантрі-фолк гурт The Buckskin Boys.

1951 року Коен вступив до університету Макгілла, де став президентом Канадської університетської спільноти межколегіальних дебатів і виграв літературний конкурс віршів. Опублікував перші вірші в березні 1954 року в журналі CIV/n. За рік він закінчив університет, отримав ступінь бакалавра.

 

Перша збірка поезії Коена Let Us Compare Mythologies ("Давайте порівняємо міфології") вийшла 1956 року. Леонард присвятив її покійному батькові.

Він повернувся до Монреаля 1957-го і зосередився на написанні фантастики і поезії, в тому числі віршів для наступної збірки The Spice-Box of Earth ("Коробка прянощів землі"), яка вийшла 1961 року і принесла автору популярність у літературних колах.

Коен продовжував писати вірші і белетристику протягом більшої частини 1960-х, вів практично самітницьке життя. Він орендував будинок на грецькому острові Ідра. Там опублікував збірку віршів "Квіти для Гітлера" і романи The Favourite Game ("Улюблена гра") і Beautiful Losers ("Прекрасні невдахи"). Остання привернула увагу канадської преси і викликала суперечки через відверті сексуальні сцени.

 

1967 року Леонард переїхав у США. У той час мав фінансові труднощі, оскільки його літературна діяльність не приносила великий дохід. В Америці почалася його кар'єра як фолк-музиканта. Коен став помітною фігурою в компанії американського художника Енді Воргола. Сам Воргол пізніше стверджував, що одна з його протеже, співачка Ніко, сильно вплинула на музичний стиль Коена.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У рок-діви стався серцевий напад під час велопрогулянки

Того ж року після виступів на кількох фолк-фестивалях, він записав перший альбом Songs of Leonard Cohen ("Пісні Леонарда Коена"). Композиції протрималися в топі американських чартів більше року, хоча і не принесли йому великого комерційного успіху. За цим послідували альбоми Songs from a Room ("Кімнатні пісні"), Songs of Love and Hate ("Пісні про любов і ненависть"), в яких змішалися джаз, східні й середземноморські мотиви. Коен знову поїхав виступати до Європи, відвідав Ізраїль і дав концерт в Австралії.

 

Пізніше Коен з'явився з фільмом "Готель" як режисер, автор сценарію і музики (стрічка отримала Золоту троянду Міжнародного телефестивалю в Монтре), "Книгою милосердя" і альбомом Various Positions (1985).

У 1980-х світ почув релігійні мотиви в несподіваному виконанні - пісня Hallelujah ("Алілуя") з альбому Various Positions ("Різноманітні позиції"). Вона була саундтреком до багатьох фільмів і телевізійних програм.

Альбом I'm Your Man ("Я твій чоловік") випустив 1988 року. Тут на перший план вийшли синтезатори, а лірика змінилася сарказмом, гіркотою і критикою навколишньої дійсності. Цей альбом став найуспішнішим із часів Songs of Leonard Cohen, а три пісні звідти - титульна First We Take Manhattan ("Спочатку ми захопимо Манхеттен") і Everybody Knows ("Про це знають всі") - увійшли до числа його найпопулярніших композицій.

 

Великим попитом користувався альбом The Future ("Майбутнє"), три пісні з якого - Waiting for the Miracle ("В очікуванні дива"), Anthem ("Псалом") і титульна - увійшли до відомої стрічки Олівера Стоуна "Природжені вбивці".

Його пісня Demoracy ("Демократія") використовувалася у передвиборчій кампанії демократичної партії США і звучала на інавгурації Білла Клінтона.

Леонарда Коена ввели до "Канадської музичної зали слави", а з 1991 року він є офіцером Ордену Канади.

5 років Коен провів на самоті в дзен-буддійському центрі біля Лос-Анджелеса. Там він прийняв ім'я Jikhan, що означає "мовчання", і став дзенським ченцем.

 

2001 року він повернувся на сцену з альбомом Ten New Songs ("Десять нових пісень").

Альбом Коена Dear Heather ("Дорога Хізер") вийшов 2004-го. За два роки - Blue Alert ("Синя тривога"). Ще через два - побачила світ Book of Longing (вірші, проза, малюнки). Книга швидко очолила списки бестселерів у Канаді.

2008-го Коен заявив, що має намір організувати концертний тур - перший за останні 15 років. За повідомленнями ЗМІ, він був змушений повернутися на гастролі, оскільки 2006-го його менеджер, з якою раніше були близькі стосунки, привласнила понад $5 млн.

 

Тур відбувся в містах Європи та Канади й отримав схвальні відгуки критиків. Справжню овацію викликало виконання пісні Hallelujah на Глестенберійському фестивалі під час заходу сонця.

2011 року Коену присудили Премію принца Астурійського (з 2014-го має назву Премія принцеси Астурійської - міжнародна премія, що присуджують в Іспанії. Вручають у восьми категоріях: за досягнення в мистецтві, суспільних науках, соціальних науках, гуманітарній діяльності, міжнародне співробітництво, спорті, наукові і технічні дослідженнях. - Gazeta.ua).

Останній альбом Коена You Want It Darker вийшов 21 жовтня 2016 року. Це другий альбом музиканта, який потрапив в кращу американську десятку.

 

Леонард Коен одружений не був. П'ять років прожив у цивільному шлюбі з актрисою Сюзанною Елрод. Вона народила йому двох дітей. Син Адам - співак. Дочка Лорка має бутик модного одягу в Парижі.