До списку світової спадщини ЮНЕСКО було внесено унікальні українські дерев'яні церкви Карпатського регіону. Відповідне рішення було ухвалене на сесії ЮНЕСКО, що триває у Камбоджі, інформує офіційний сайт організації.
Повна назва об'єкту – "Дерев'яні церкви Карпатського регіони в Польщі та Україні" ("Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine"). До переліку ввійшло 16 церков: по 8 від України та Польщі. Найвищий пам'яткоохоронний статус отримали: Церква Святого Юрія у Дрогобичі (Львівська обл.; II пол. XVII ст.), Церква Пресвятої Трійці у Жовкві (Львівська обл.; 1720 р.), Церква Собору Пресвятої Богородиці у Маткові (Львівська обл.; 1838 р.), Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Нижньому Вербіжі (Івано-Франківська обл.; 1808 р.), Церква Зішестя Святого Духа у Потеличі (Львівська обл.; 1502 р.), Церква Зішестя Святого Духа у Рогатині (Івано-Франківська обл.; поч. XVI ст.), Церква собору Святого Архангела Михайла в Ужку (Закарпатська обл.; 1745 р.), Церква Вознесіння Господнього в Ясині (Закарпатська обл.; 1824 р.).
Дерев'яні церкви, розташовані на теренах Польщі теж, по суті, є українськими. Вони відповідають унікальній українській традиції та свого часу використовувалися (або й використовуються) нашими земляками: Церква Святого Архангела Михайла у Брунарах (Малопольське воєводство; 1830 р.), Церква Святої Параскеви у Квятоні (Малопольське воєводство; 1810 р.), Церква Покрови Богородиці в Овчарах (Малопольське воєводство; 1653 р.), Церква Святого Якова в Поворознику (Малопольське воєводство, XVII ст.), Церква Святої Параскеви в Радружі (Підкарпатське воєводство; 1583 р.), Церква Святого Архангела Михайла в Смільнику (Підкарпатське воєводство; 1791 р.), Церква Святого Архангела Михайла в Туринську (Підкарпатське воєводство; 1803 р.), Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Хотинці (Підкарпатське воєводство; 1731 р.).
"Розташований біля східного кордону Східної Європи, транснаціональний об'єкт налічує 16 церков, побудованих з горизонтальних дерев'яних колод між XVI і XIX століттями громадами православної та греко-католицької конфесій. Вони репрезентують культурну виразність чотирьох етнографічних груп, а також декоративні й технічні характеристики, котрі вони досягли у свій час. Ці церкви – це спадок окремішньої будівельної традиції, котра корениться в православній церковній архітектурі, в якій переплітаються елементи місцевої традиції і символічні посилання на космогонії власної громади", – ідеться в офіційному повідомленні на сайті ЮНЕСКО.
На цьогорічній сесії ЮНЕСКО також мають розглянути подання про внесення до списку ЮНЕСКО "Херсонесу Таврійського".
5 
1
Коментарі
5