"Відчуваю, що тут джерело слов'янської культури" - чим Україна зацікавила Луї Франка

5

Фото: Фото: Юрій Сапожніков

У вересні колишній учасник гурту Esthetic Education Луї Франк разом з київським музикантом Іллєю Галушкою представлять пісенний проект ATLANTIDA. Українська прем'єра відбулася на одному з майданчиків Джаз-Коктебелю. 18 вересня Франк і Галушка дадуть концерт в київській Малій опері. Перед прем'єрою Луї Франк поспілкувався з Gazeta.ua

- Твій новий проект переважно російськомовний. Ти франкомовний швейцарець з бельгійським паспортом. Чому тобі цікава східнослов'янська культура?

- Я навчався акторській майстерності у московському МХАТі. Там познайомився з Діною, яка стала моєю дружиною. І хоча ми постійно живемо у Лондоні, наші двоє малих донечок говорять російською. Я спробував розмовляти з ними французькою, недавно Діна сказала, слухай, живемо в Британії, тож нехай діти вчать англійську.

- Як ти вивчав російську?

- Спеціально не вивчав. На слух якось само собою пішла. А для проекту, щоб правильно звучати, займаюся з логопедом. Дуже складно, бо треба правильно ставити губи, язик. Це як складні фізичні вправи. Задіюється все тіло. Друзі кажуть, коли я співаю російською, стаю геть іншим ззовні. Втомлююся дуже.

- Хто тобі пише вірші до пісень?

- Переважно пишу сам. До російських – моя добра знайома Алла Башенко. Спочатку я писав музику, а потім вона осмислювала все це і писала на мелодію тексти. Алла - неймовірна жінка. Вона закінчила свого часу університет в США і стала одним з директорів банку Goldman Sachs. Це настілький топовий банк, що складно уявити: жінка та ще й українка входить до його керівництва. Але тепер вона заробила вже собі грошей, перебралася до Лондона і займається письменництвом, як і мріяла.

- Тобі все зрозуміло в текстах, які ти співаєш?

- Я над цим працюю. От пісня "Сереневые сны". Спочатку я думав, що йдеться про "сирени", а це ж такий образ: сирени уві сні. А потім мені пояснили, що це бузкові сні. Зрозуміло, що цю пісню треба співати по-іншому. Взагалі, щоб співати твори з іншої культури, треба дуже глибоко в неї проникнути, поважати її, постійно вивчати. Це взагалі найскладніше, що я можу собі вигадати.

- Ти зовсім відійшов від театру?

- Те, чого навчали на театральних курсах, мені допомагає в усьому. Особливо складні і в той же час корисні навчання були у Москві. Ми займалися там по 17 годин. Спочатку фізичні вправи по кілька годин – суміш різних східних видів єдиноборств. З тебе роблять щось одне. Потім спеціальною фізичною програмою руйнують і ліплять щось інше. Потім – театральні етюди. По 15 хвилин на каву. А потім репетиція. І так до ночі і сім днів на тиждень. Нас вчили за методиками, за якими навчаються спецназівці. Якось дивився документальний фільм про британський спецназ SAS. Вони так вміють крикнути "Стань на коліна!", що в тебе відключається будь-який спротив і ти автоматично підкорюєшся усьому, що скажуть. У них такий рівень фізичної підготовки! Недавно в новинах передавали, що двоє хлопців із SAS померли під час тренувань. При чому це був тільки відбір до школи, а їм було по 19 років.

- Як би ти визначив напрям нового альбому?

- Ми назвали це "неокласика". Нас надихала естрадна пісня часів Радянського Союзу від Олександра Вертинського до Алли Пугачової і Жанни Агузарової.

- Навіщо тобі такі складнощі, коли можна працювати у своїй культурі?

- Мені завжди було цікаво мости між цивілізаціями, Сходом і Заходом. Це такий експеримент, як я – людина своєї культури бачу іншу культуру. От, я знімав кліп на пісню "Друг" "Океана Ельзи". Я тоді працював фен-фотографом. Славко Вакарчук подивився мої альбоми і сказав: "О! Це те, що нам треба". Знімав у Барселоні кліп на дуже українську пісню. Там центральна постать – жінка у японському вбранні, на екрані ієрогліфи. І мені було дуже цікаво це поєднувати. Я навіть нічого не заробив. Просто було цікаво. Потім багато хто казав, що вулиці у кліпі схожі на львівські, а море у кадрі – на Чорне. Не знаю, як це вийшло, адже я до цього ніколи не був в Україні.

- Чим тобі цікава Україна?

- Я відчуваю, що тут джерело слов'янської культури. Тут дуже талановиті люди. Я недавно взнав, що крани для зйомок кіно, які зараз на кіномайданчиках в усьому світі, в тому числі і в Голлівуді, винайшли тут в Україні. Зараз програми для звукорежисури, якими користуються в усьому світі, пишуться в Києві.

- Де ти живеш, коли приїздиш до Києва?

- Коли жив довго, більше року, винаймав квартиру на Подолі. А так, переважно у друзів, у Юри Хусточки (учасник гурту Esthetic Education). Можу спати на підлозі, на розкладачці.

- Чим ти харчуєшся в Україні?

- Я веган. Не їм тваринної їжі взагалі. З мене іноді сміються, а я питаю, от скільки видів м'яса чи риби ви їсте? Ну, п'ять-шість. А уяви, скільки видів горіхів, фруктів і овочів я їм щодня. Я не одразу прийшов до цього. Можливо мені легко було відмовитися від м'яса, бо я давно займаюся буддистськими практиками, а на молочні продукти у мене вже давно алергія. Я веган усього близько року. Але я став спокійнішим, у мене з'явилося більше сили.

×