Чому українці не читають і що з цим робити

8% українців читають книжки щодня, раз на тиждень – 27%. Цей відсоток постійно падає. Такі результати всеукраїнського соціологічного дослідження "Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання". За словами директорки Українського інституту книги Олександри Коваль, книжка не належить до пріоритетних покупок і пріоритетів проведення вільного часу.

Про проблему читання в Україні розмірковують представники УІК Ірина Батуревич, Ірина Бєлкіна та Олександра Коваль.

Ірина Батуревич, начальниця відділу стратегічної роботи та аналітики Українського інституту книги:

– Видається катастрофічно мало. 2021-го, у найкращому випадку, чверть книжки на душу населення.

Однією з причин нечитання називають нестачу цікавої та потрібної літератури, а основним бар'єром — відсутність мотивації. Серед інших – ціну.

Унаслідок карантинних обмежень за останній рік закрилися близько 50 книгарень із 300. Це катастрофічна ситуація. Особливо у країні, де індекс забезпечення книгарнями у 10 разів нижчий, ніж у ЄС: 1 магазин на 140 тисяч людей.

В Україні є лише кілька великих онлайн-книгарень, і не всі видавництва мають можливість продавати через їхні сайти.

Ринок виявився неготовим до таких змін. Окрім того, основними каналами продажів книжки досі залишаються саме офлайн-книгарні, оскільки рішення про придбання часто є "емоційним", "спонтанним".

Не слід рівнятися на добрі новини із західних ринків про те, що локдауни посприяли зростанню читання та придбанню літератури. Наші дослідження не підтвердили цього факту в Україні. Загалом ситуація погіршилась. Помітили зростання лише в категорії читачів, які віддавали гроші за 1-5 книжок на рік 2020-го.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці читають мало. Опублікували печальну статистику

36% поляків читають щонайменше раз на тиждень, італійців ㅡ 56%. Бо в Європі інакша ситуація, і в кожній країні – інша. Наша історія така, що читання і розвиток книговидання тривалий час використовували як елемент пропаганди. Саме тому радянські громадяни начебто були "найначитанішими". Проте питання полягає не лише в тому "скільки", але й що ми читаємо. А досвід останнього десятиріччя показав, що це проблема не тільки культурного та особистісного розвитку, а національної безпеки.

Європейські цінності орієнтовані насамперед на розвиток особистості, що є рушієм економіки. Культурний розвиток, підвищення якості життя та конкурентоспроможності окремо взятого громадянина може цікавити тільки найпередовіші уряди, інноваторів та управлінців найвищого рівня. Подивіться на навички майбутнього, озвучені торік на Всесвітньому економічному форумі — жодна з них не є можливою без читання. Тема нарешті стала обговорюватися і в політичних колах, і на рівні президентських форумів. Власне, створення самого Інституту книги 2016 року засвідчило вектор нової політики.

Окремо варто наголосити, що в європейських країнах лише зрідка траплялися мовні утиски. Робота національних видавництв стабільна і захищена. Отже, і культурний продукт розвивається за умовами ринку. А українські книжки пробивалися на прилавки буквально з боями в умовах нездорової і недобросовісної цінової конкуренції з боку імпортованих з Росії.

Не можна не згадати і стабільної підтримки книжкового ринку та читання навіть у найближчих країнах. Це грантові можливості. Постійні акції промоції читання, у яких беруть участь перші особи держави, зірки. Але головне — забезпечення доступу до нових книжок у бібліотеках і книгарнях. З усіх успішних кейсів ми беремо приклад.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ти те, що ти читаєш - реакція соцмереж на Всесвітній день письменника

Наприклад, після нашого візиту в Болонью та зустрічі з Італійською асоціацією видавців в особі професора П'єро Аттанасіо, ми привезли інсайти щодо їхніх програм підтримки читання.

Хотіли дізнатися, як італійці добиваються хороших показників у цій сфері. Спитали, якими є їхні кроки, щоб утримати увагу до книги дітей, які починають читати менше. Також нас цікавило, як держава може підтримувати видавців і книгорозповсюдників у прозорий спосіб. Отримали одну відповідь на два запитання: це сертифікати для школярів. Держава виділяє кошти кожному і в такий спосіб надає можливість зробити самостійне придбання культурного продукту. 70% коштів підлітки витратили на книжки. Ми подали проєкт подібних сертифікатів до розгляду навесні 2020-го, і у Міністерстві культури та інформаційної політики підтримали цю ідею.

Проте не кожен успішний кейс можна повторювати. Саме для цього торік провели низку досліджень. Щоб не просто бездумно копіювати методи, які у нас можуть і не спрацювати. Але чітко бачити точку, у якій ми є зараз, динаміку в порівнянні з минулими роками та основні проблеми, які необхідно вирішити.

Є зірки, що стають авторами та амбасадорами читання, і професійні письменники, що стають літературними зірками. Перші здатні запалити інтерес до читання з огляду на свій високий статус серед потенційних читачів, створювати імідж читання як модної та корисної практики, яка призводить до успіху. Залучення селебрітіз, лідерів думок та інших авторитетів для певних груп населення закладене у нашій Стратегії розвитку читання. Проте ці люди можуть створити лиш початковий стимул для нових читачів, а вже професійні письменники мають захопити своїми сюжетами, стилем та актуальністю тем.

Вкладатися у перших видавцям вигідніше. Це створює миттєвий комерційний ефект: люди купують книжки, написані зірками, приходять на їхні презентації. Натомість поява літературних зірок — повільний процес. У нас немає навіть профільного курсу у провідних вишах, як от creative writing. Не створене ще середовище для виховання професійних авторів. Ситуація має змінитися з появою грантів на написання нових творів. Сподіваємося вже наступного року їх запустити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Забужко розповіла про новий роман

Ми об'єднуємося довкола постатей, творів та ідей. Поява національного книжкового хіта — це величезна робота автора, видавництва, медійників. Це не стається випадково. Не хочеться, щоб такими ставали лише ті книжки, що опинилися у центрі політичних скандалів. Проте, як показують приклади останніх років, лише талантом тут не обійтися. У нас уже є безліч чудових книжок, автори яких зосереджені не на піарі, а на творчості. Проте ринок та вся інфраструктура нині у такому стані, що "літературні ліфти" без окремо найнятого піарника та видавця, який у цьому зацікавлений — майже не працюють. Тож потрібно створювати умови для появи літературних зірок. Це теж питання інформаційної безпеки.

Першим завданням Українського інституту книги є запуск низки грантів. Зокрема, на переклад творів зарубіжної літератури державною мовою. Переклад української літератури іноземними. Підготовка та видання творів, написання авторами нових. Організація та проведення програм і заходів популяризації читання. Поповнення фондів публічних бібліотек.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Роман "Амадока" визнали найкращим

Ми переконані, що це прозорий та ефективний інструмент розвитку галузі. Приклад УКФ доводить, що гранти справді можуть наповнити ринок якісною пропозицією. У нашому випадку – надати можливість прочитати знакові твори світової літератури. Створити додаткові стимули і переваги для вітчизняних письменників. Умови для тих, хто готовий розповідати про книжки і читання. Допомогти ринковому механізму запрацювати.

Державна підтримка не розглядається нами як панацея. Роль УІК – забезпечити такі умови, щоб українська книга видавалася, з'являлася на чільних сторінках медіа та в телеефірі, знаходила свого читача.

Ірина Бєлкіна, аналітикиня Українського інституту книги:

– Під час торішнього карантину читання почало згадуватися в жартівливому варіанті: збирались, але так і не почали. Наприклад, після травневого піка кількість згадувань книжок у соцмережах повернулася на рівень січня-лютого.

Іншим ефектом локдауну стала комунікаційна дезорієнтованість видавців. Чимало бізнесів були не готові до обмежень фізичної торгівлі.

Жорсткий карантин закінчився, а з ним і сплеск інтересу до книги. Бізнес і видавничий сектор лише втратили свої потужності. Економічні збитки знищили в людей думку про читання як плідний і цікавий спосіб проведення часу.

Розвиток культури читання — це передусім відповідальність держави. Промоція не є можливою без розвитку інфраструктури книжкового ринку. Якщо не підтримати цей сегмент, то будь-які наші зусилля та державні інвестиції будуть спрямовані на підтримку читання або піратської книги, або легально завезеної видавничої продукції з РФ.

Не можна забувати і про бібліотечні фонди, які мають оновлюватися регулярно, а не вряди-годи, і до того ж актуальною літературою.

Розвиткові читання сприяють не тільки медіавияви та різноманітні форми – як елетронна та аудіокнига. А й кроссекторальні формати. Міжнародні дослідження доводять, що книги здатні "додавати вартість до креативного продукту". Фільм, серіал, комп'ютерна гра чи театральна постановка, які базуються на літературі, матимуть більший комерційний успіх. Відповідно, від такого партнерства виграють усі, адже і обсяги продажу друкованих творів зростатимуть.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це моя помста всій українській політиці"

Водночас тема популяризації книжок безумовно має транслюватися ЗМІ. Зараз майже відсутня. 75% українців є активними глядачами центральних телеканалів, втім лише для 3% згадки по телебаченню впливають на вибір книги. Не впевнена, що це пов'язано з низькою ефективністю згадок. Швидше проблема в тому, що тема читання відсутня у медіаполі. Звичайно, що і лідери думок з блогерами можуть позитивно посприяти іміджу книги, зокрема для молодшої аудиторії.

2013-го 53% населення обирало російськомовну літературу. З того часу ситуація змінилася. Рухаємося у правильному напрямі.

Основна група людей, з якою потрібно працювати — це аудиторія, якій неважливо, якою мовою споживати літературний продукт. Таких 41%. Слід надихати людей читати українською, відкривати для себе літературу вітчизняних письменників та заповнювати ніші, які нині найчастіше заповнені переважно російськомовними перекладами.

Зараз варто створити систему стимулів, що дозволить україномовному культурному продукту виходити на ринок на умовах справедливої конкуренції, а не у форматі "боротьби за виживання". Тож покладаємо великі надії на Закон про мову та його неухильне дотримання.

Олександра Коваль, директорка Українського інституту книги:

– Жодного разу не зустрічалася з терміном "читаюча — нечитаюча нація". Є люди, які люблять книжки, розвивають завдяки цьому свій інтелект, емпатію, професійні і соціальні навички, отримують задоволення і досягають успіху. Вони частіше займаються спортом, ходять у кіно, відвідують театри, музеї, навіть подорожують більше. А є ті, хто сидять на канапі, втикають у телевізор, ТікТок чи Інстаграм. За даними досліджень, в Україні, як і в решті світу, читачі досягають успіху і задоволення життям частіше, ніж нечитачі.

А щодо наслідків для суспільства і країни, то раджу порівняти ВВП на душу населення в Польщі, Італії, Німеччині, Туреччині і в Україні. Звісно, економісти і політики заперечуватимуть, що причина української неефективності - в книжках. Щоб пересвідчитися в цьому, треба небагато. Досягнімо хоча би польського рівня регулярних читачів, кількості книгарень, поповнення бібліотечних фондів. А тоді побачимо, чи матиме це вплив на економіку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оголосили переможців Всеукраїнського рейтингу "Книжка року-2020"

Інститут книги за останні 3 роки закупив понад 2 мільйони примірників для публічних бібліотек. Українські видавці за той же час видали понад 30 тисяч нових назв - кожен знайде щось для себе. Опубліковали рейтинг дитячих книжок "Барабуки". Відбулося вручення премій "Літакценту" і BBC. Рейтинг "Книга року" назвав понад 30 найкращих книжок. Варто стежити за публікаціями "Читомо" чи "Літакценту", рецензіями на книжки у ЗМІ чи блогах. Будете приємно здивовані кількістю і якістю вітчизняних видань.

До 30-річчя нашої Незалежності український ПЕН разом із громадською організацією "Форум видавців" проведуть опитування і визначать 30 видатних книжок, які побачили світ між 1991-м і 2021-м. Якщо все складеться, то Український інститут книги зможе профінансувати видання цих книжок, щоб вони потрапили до бібліотек.

×