В Україні завершився міні кінофестиваль "Дні польського кіно". В його рамках показали сім стрічок наших західних сусідів, які було знято протягом останніх років. Відкрив кінопокази фільм "Мій велосипед", який презентувала в Києві продюсер Марта Ларисса Плучинська.
Після відкриття кінофоруму, ми зустрілись з пані Мартою, щоб розпитати її про те, як організовано польську кіноіндустрію. Адже саме за її моделлю планують розбудовувати систему українського кіновиробництва.
- Останнім часом я все частіше помічаю, що в польських фільмах підіймають проблему "батьки і діти". Про це йдеться в стрічках "Erratum", "Випускні іспити 1947 року" тощо. Ця тема підіймається і у вашій стрічці "Мій велосипед". Це актуально для сучасної Польщі?
- Останнім часом поляки вже втомились від політичних історій. А тема "батьки і діти" - універсальна. Це загальнолюдська проблема, яка актуальна для будь-якої країни. В польських фільмах ми показуємо її під таким кутом, щоб у глядача під час перегляду відгукувалось серце. Тож наші стрічки дуже добре розуміють слов'янські народи, яким дуже близьке саме таке мистецтво – яке змушує відгукуватись серце.
У яких країнах уже показали "Мій велосипед"?
- Практично скрізь. У нього дуже добра фестивальна доля. Він був представлений у Південній Кореї, Китаї, Австралії, Британії, на мінському фесті "Листопад" та німецькому "Go Eeast" і багатьох інших фестах.
- На офіційному сайті Каннського кінофестивалю є розділ "Історія польського кінематографу". Там написано, що розквіт кіно вашої країни прийшовся на період з 1955 до 1995 роки. Тоді ваші фільми часто перемагали на престижних кінофестивалях і були популярні серед глядачів. А в якому стані польський кінематограф сьогодні?
- Можу сказати, що десь п'ять років тому польське кіно народилося наново. Адже у 2005 році з'явився Польський Інститут Кінематографії. В ньому діє дуже прозора система складання і фінансування проектів. Сьогодні нам вже є що представити міжнародному глядачеві і наші фільми поступово наближаються до того рівня, якими вони були десь у 60-ті роки.
- Обличчям сучасного польського кінематографу є популярне чи авторське кіно?
- Як на мене – це комерційне кіно, в якому є душа.
- Коли розмовляєш зі звичайним любителем кіно про польське кіно, то він може пригадати таких режисерів, як Вайда, Кесльовський, Холанд… Скажіть, які сучасні молоді режисери стануть в один ряд зі згаданими майстрами?
- Звичайно ж Пьотр Ташскальський, який зняв "Мій велосипед", а також Войчех Смажовський, автор геніального фільму "Роза".
- Які польські фільми ви б порадили подивитись окрім тих, що представлені в програмі нашого кінофестивалю?
- "Залу самогубців" Яна Комаса. Також я б порадила "Галерьянки" Катажини Росланець, однак це фільм для більш молодого покоління.
- Польські фільми активно знімаються в копродукції з іншими країнами. Скажіть, яку частину усіх польських стрічок знято саме в копродукції?
- Щороку в Польщі знімають 35-40 фільмів в копродукції і ще приблизно стільки ж фільмів за рахунок виключно польського фінансування. При цьому, однак, доля участі інших країн у бюджеті фільмів дуже і дуже різниться.
- Основне джерело фінансування польського кінематографу – це держкошти?
- 50% бюджету фільмів забезпечує Польський Кіноінститут. Іншу частину часто надають приватні телеканали. Наприклад, коли я збирала кошти для "Мого велосипеду", то залучала частину коштів безпосередньо зі своєї студії, а також з фондів міста Лодзь. Кожен продюсер має якісь свої методи залучення приватних інвесторів. В Польщі дуже нескоро налагодиться система відносин, при якій кіноіндустрія буде базуватись перш за все на приватних інвесторах, як, наприклад, в США. Думаю, польська кіноіндустрія розвиватиметься за голлівудським сценарієм не раніше ніж за 20 років.
- В Україні держкошти на зйомки кіно виділяються перш за все молодим режисерам. Чи діють подібні вікові критерії в Польщі?
- В принципі Польський Кіноінститут не орієнтується на вік, але є так звана "програма дебюту". І якщо звичайний фільм отримує до 50% фінансування (це може бути і всього лише 10% бюджету), то дебютна стрічка може отримати до 70%. Звичайно дебютантом можна бути і в 20, і в 90 років. Тобто ніяких вікових обмежень в нас немає.
- Легендарна польська анімація розвивається за такими ж правилами, як і ігрове кіно?
- Представники анімації завжди змагаються за те, щоб отримати більші кошти на фінансування, ніж виділяється на ігрове кіно. З одного боку я їх можу зрозуміти, адже створення анімаційного фільму дуже дороге. Натомість польські мультфільми дуже добре продаються на міжнародних кіноринках і вкладені кошти неважко повернути. Куди б я не їздила, чи то в Канни, чи то на інші великі кіноринки – всюди доводиться чути захоплені оклики: "Ой, польська анімація!"
Томек Багінський "Мистецтво падіння"
2 
4880
Коментарі
3