Письменник 41-річний Олександр Бойченко презентував у Києві свою нову книжку — "Мої серед чужих". До неї увійшли 73 літературознавчих тексти автора про його найулюбленіших зарубіжних авторів. Це вже 3-тя книжка публіциста.
"Мої серед чужих", за Вашим означенням, "читацький путівник для дітей старшого шкільного та молодшого студентського віку". Ви перетворили на публіцистику курси лекцій з літератури, які читали студентам в університеті?
- Я якось прочитав книжку інтерв'ю з Томом Вейтсом. Він говорить журналістці: "Уявіть себе кришкою від бочки. Чи чесно служили як кришка все життя? А тоді приходжу я, знімаю цю кришку, просвердлюю дірку, чіпляю до стелі і під час концерту луплю по ній якимось патиком, вона видає звук. Ось ти і в шоу бізнесі, бейбі!" Отак я сходив у шоу-бізнес, як та кришка. Але насправді попереднє моє життя зовсім було інакшим. Від 1992 року я читав студентам лекції, а в 1996-му захистив кандидатську дисертацію, потім був доцентом університету, розробив 10 курсів лекцій для студентів. Лиш коли зрозумів, що освіті прийшла та кришка, я якось лишив ту справу й пішов у шоу-бізнес. А так я серйозна людина. Викладач і навіть якийсь час був науковцем. На відміну від попередньої "Аби книжки", яка містила політичну публіцистику - для тих, хто хоче знати, що таке "великий тупий предмет", "Мої серед чужих" - книга для тих, кого цікавить лише література.
Чи всі зарубіжні письменники — представлені у цій книжці, Ваші улюблені?
- Не всі зарубіжні письменники представлені в цій книжці. Але всі улюблені, за винятком одного. Це Джонатан Фойєр. Пишу про нього лиш тому, що він пише про Україну. Тому що він написав брехливу книжку. За якою вже написали ідіотичний фільм. Але книжка його, "Все ясно" (Everything is illuminated) наскрізь брехлива. А американці швиденько зняли за нею безтолковий художній фільм. Там наш Євген Гудзь грає такого дебіла-малороса в спортивних штанах. Фальш полягає в тому, що він протиставляє двох героїв — американського письменника єврейського походження, вишуканого інтелектуала, і дебільного малороса. І вгадайте наперед, котрий з них буде виглядати виграшно. Ясно, що йому дуже легко показувати сміховинність всього нашого. Але якби наш письменник приїхав в штат Кентуккі, знайшов там фермера і почав з ним розмовляти хоча б про американську літературу, то ми побачили б, хто більший ідіот. Противники мають бути гідні один одного. Тоді цікавий конфлікт. А так — про шо це?
Чому в цій книзі дублюються твори з попередніх? Це ніби купуєш пляшку кока-коли, а туди тобі налили тої, яку ти вже випив.
- Це справедлива критика. Виходило так, що тих написаних текстів мені для цієї книжки бракувало. А вони вже готові написані раніше. Щось нове я додав. Але з цих семидесяти з чимось добрих два десятки — це старі тексти, з яких я, може, повикидав трохи Кучми. Ці тексти написані відносно добре і я вважав, що краще не напишу. Ви знаєте, скільки разів який-небудь Бодлер перевидавав книжку, додаючи там по пару текстів? Або Ліна Костенко. Це не аж така рідкісна штука.
Мої серед чужих структурована за географічним принципом. Просуваючись на захід, розповідаєте про літературу Близького світу (Польща), старого (Європа), далекого (Америка) та Іншого. Росія потрапила до Іншого?
- Коли я добираюсь до Японії, мені залишається зробити один стрибок, і я вже в Росії. І звичайно що розділ про російську літературу називається "Інший світ" після "Далекого". Воно для мене має і глибший зміст.
Багато розділів присвячено польським авторам. Чи є потреба перекласти книгу польською?
- Це не для Польщі тексти. У мене як не Янукович, то Боровський. А їм одного не треба, а другого вже знають.
В кінці книжки вказано, що ви і автор, і редактор, і коректор. І головне, що "авторські правописні та пунктуаційні погляди не завжди збігаються з редакторськими. А редакторські з коректорськими. Як так вийшло?
- Я шукав якийсь оптимальний правопис. І оскільки пишу про море іноземних авторів, однозначного правопису не було. Я шукав-шукав, та так і не знайшов. Тому пішов своїм шляхом і зняв скрізь подвоєння. Томас Ман у мене скрізь з одним "н". Не думаю, що це заважатиме читачам. Але при цьому в мене не "сучасности" а "сучасності". Це забрало в мене більше часу, ніж коли я писав. Думав, як його написати: Фрідріх, Фрідрих чи Фридріх. Відповідно це нікому не можна було доручити. Якщо я там напоров, то що би чужа людина зробила! Як правило, редагування тільки погіршує текст. Часто заради одного правильного слова руйнується цілий підтекст. Бува, редактор міняє мені "бомжів" на "безпритульних". А мені за ритмом там треба було бомжів. Одним словом, краще я пропущу кілька власних помилок, але буду знати, що це я винен, ніж мені там зроблять як у Гоголя: Ноздрьов слугу питає: "Ты блох щенку вычесал?" -"Вычесал". - "Знаю я, вычесал! Еще своих напускал".
2 
4880
Коментарі
1