Власним коштом актори поставили оперу Дмитра Шостаковича "Антиформалістичний райок" у Полтаві. Керівництво місцевого музично-драматичного театру ім. Гоголя заборонило її грати. Одразу після цього скоротило художнього керівника 41-річного Олексія Коломійцева, який підготував цю п'єсу.
— Реалистическую музыку пишут народные композиторы, а нереалистическую — антинародные композиторы, — під фортепіано співає соліст Харківської опери Олексій Дугінов. Виконує роль музичного критика Йосифа Єдініцина. Його прототипом став Сталін.
Актор увесь вкритий срібною фарбою. Вбраний у військову форму, з нагрудної кишені визирає червона хустинка. На сцену його винесли на руках і наче пам'ятник поставили перед натовпом. Читає з аркуша наказ Сталіна засудити музику композитора Дмитра Шостаковича і шукати ворогів народу.
Очей не зводить від тексту. Коли той закінчується, починає спочатку. Натовп цього не помічає, аплодує під фонограму оплесків.
На прем'єру прийшли близько 500 глядачів, частина стояли в проходах. На маленькій орендованій сцені Будинку культури Полтавського турбомеханічного заводу з декорацій виставили тільки п'ять пюпітрів, фортепіано, кафедру. На десятку стільців сидять актори.
— Це плювок на комуністичне минуле. По режисеру дурдом плаче. На сцені чортзна-що, п'єса має бути правильною класичною, а не галюцинацією, — коментує дії на сцені 49-річний глядач Сергій Валиський і виходить із зали.
Актори бігають по сцені, рухаються механічно, як ляльки. Енкаведисти хапають їх за руки, викрикують "Смотрите здесь, смотрите там, пускай трепещет по ночам. Смотри туда, смотри сюда и выкорчевывай врага". Кожному впійманому спецслужбівці накидають на шию зашморг. Потім — один одному.
— Не п'єса, а сплошна метафора на нашу дійсність, — говорить 21-річний Максим Добрий. На виставу приїхав із Києва. — Практично без слів, але актори емоціями передали все. Остання сцена просто отпад. Показує, що часи змінюються, але замість одного вождя приходить його нащадок і, врешті, все лишається по-старому.
— Ага, люди остаються маріонетками в руках влади, — погоджується дівчина із довгим червоним манікюром. — Шикарна складна опера, не схожа на "За двома зайцями", де можна просто поржать. Але виставу дуже важко зрозуміти навіть молоді, про стариків взагалі мовчу.
П'єса триває 1 год. Після неї весь зал зривається на ноги, аплодує 10 хв.
— Не дивно, що її заборонили, — розводить руками правозахисниця 53-річна Людмила Кучеренко. — Вона змушує глядача задуматися над суспільними проблемами. А нашій владі така людина не потрібна.
Репетирували таємно понад місяць у вільний від роботи час. Актори й режисер витратили на постановку 10 тис. грн. За вхід грошей не брали. Біля дверей поставили скриньку для благодійних внесків.
— Не думав, що оперу вийде взагалі поставити. Коли вперше побачив цю сцену — був у шоці. Під стінами куча непотребу, наші декорації не вміщалися. Почувався, як 300 спартанців. А коли прибрали все нафіг, то ще й нічого так вийшло, — каже режисер Олексій Коломійцев. — Також акторів для гри спочатку не вистачало. Мусив запросити друзів із Харківського театру.
Олексій Коломійцев планує створити в Полтаві авангардний театр. Ставитиме сучасні експериментальні спектаклі.
3 
1
Коментарі
1