15 червня вранці до Києва приїхав чоловічий балет петербуржця Валерія Михайловського, 35 років. О 15-й трупа розпочала тригодинну репетицію, а увечері виступила на сцені театру оперети.
Під час репетиції Михайловський ходить у порожній залі в кремових спортивних штанах, із недбало пов"язаним навколо талії чорним светром.
— Почему ты его не ловишь? Ты его должен уже поймать! — кричить танцівнику, що тримає партнера за талію.
— Это не я опаздываю, а он должен ко мне раньше подойти, — заперечує той.
Вони починають крутити батман. Усі танцівники в чорних облягаючих трико. Двоє — на пуантах. Михайловський скаржиться, що знайти пуанти 44–45-го розміру нелегко. Їх трупі шиють на замовлення.
За лаштунками, на гаках, висять три зшиті один із одним чорно-сріблясті сценічні костюми. Одягнувши їх, танцівники виявляються зчепленими одне з одним. Поряд висять три фраки з фалдами.
— Ви що, залишитеся на сцені під час концерту? — підозріливо оглядає "ГПУ" якась жінка. Вона стереже костюми.
Один із танцівників натирає пуанти у дерев"яній коробці з каніфоллю — аби не ковзали. Крутить у каніфолі спочатку носком, потім — усією стопою.
— Все, оставьте меня в покое, мне надо отдохнуть, — заявляє журналістам, які знімають це на камери. І, рівно тримаючи спину, іде у гримерку.
Михайловський упівсили репетирує на сцені "Помираючого лебедя" на музику Сен-Санса. Він у кремових мокасинах, светра із талії не знімає.
Оставьте меня в покое, мне надо отдохнуть
— Усім дякую, — чемно каже після загального поклону.
Заслужений артист Росії Валерій Михайловський народився в Луцьку. Закінчив Київське хореографічне училище, танцював у Одеському театрі опери і балету. До Ленінграда його забрав хореограф Борис Ейфман. 1991-го Михайловський створив власну трупу — чоловічий балет на пуантах.
— Вот молодец! Хорошо придумал, — каже у залі чоловік років 50, гладячи дружині руку. Він у светрі та сорочці з краваткою, а супутниця в чорному платті. Михайловський, у червоному трико зі стразами, зображає на сцені танцівницю в нічному клубі.
В антракті зазираємо до гримерки маестро. Він сидить перед дзеркалом, закинувши ногу на ногу. Гример припудрює йому обличчя, підмальовує очі й наклеює штучні вії. Михайловський двічі моргає — перевіряє, чи добре тримаються. Поряд, на столі — банки з рум"янами, горнятко кави і перука з пір"я. Гример фарбує артистові губи у рожеві.
— Моя мама живе в Луцьку, — розповідає танцівник. — На жаль, вона не змогла приїхати до Києва. Але місяць тому на гастролі у Львів приїхала ціла купа моїх родичів, — з ніжністю каже. — А зараз мені треба випити чашечку кави й настроїтися на виступ, — завершує розмову холодно.
У другому відділенні чоловіки в балетних пачках і віночках виконують варіації Раймонди й Есмеральди. Костистий Михайловський, рухаючи кадиком, у пуантах 44-го розміру танцює "Помираючого лебедя". З його білосніжної перуки обсипаються натуральні пір"їнки.
2 
1
Коментарі