— Приїхати в Англію, спробувати свої сили в британському шоу-бізнесі. Усе кинути, бо щось не вийшло — це не про нас, — каже співачка 20-річна Софія Купрієнко. Вона учасниця дуету "Блум твінс" — "Квітучі близнючки".
П'ять років тому з сестрою Анною переїхали з Броварів під Києвом до Лондона. Називають "Блум твінс" британським гуртом з України.
Розмовляємо за годину до їхнього виступу на фестивалі "Файне місто" в Тернополі.
У гримерці, крім співачок, є жінка-фотограф. Вона супроводжує дівчат під час гастролей. На Софії штани кольору хакі й топ, Анна одягнута у вузьку сукню та чорну шкірянку. Роблять макіяж перед дзеркалом. На запитання відповідають по черзі.
На фото близнючок в інтернеті звернула увагу модель, продюсер Олена Чубуклєєва. Почувши їхні музику й вокал, запропонувала їхати в Британію. Переконала, там на них чекають великі перспективи.
— Спочатку погано говорили англійською, — розповідає Анна Купрієнко.
— А тепер часом доводиться в думках перекладати рідною мовою. Коли в тебе немає варіантів, як порозумітися з оточенням, іноземну вивчиш швидко.
Менеджери виставили нас на вулицю з картою Лондона і сказали: "Зустрічаємося там-то". Вони могли показати нам дорогу, привезти в потрібне місце. Але свідомо не робили цього. Ми не розуміли карти, боялися вулиць. Але змушені були в стані цього стресу вступати в контакт із перехожими. Щоб навчитися говорити, працювали в кав'ярні"Старбакс". Прокидалися о п'ятій ранку. В 11:00 вже були вільні, щоб займатися музикою. Там не так, як у "Макдональдз". Ти не лише наливаєш каву і звертаєшся до наступного покупця. А повинен щось цікаве розповідати людині, щоб їй захотілося прийти туди знову. Ранній досвід роботи допомагає виробити повагу до грошей. Тоді починаєш учитися не витрачати їх бездарно.
Як удалося органічно влитися в музичну культуру Великої Британії?
— У дитинстві слухали англійську музику. Захоплювалися "Бітлз". Ми з музичної родини — мати викладач вокалу. Коли нам було 5 років, відправила в музичну школу. Батько грав на гітарі й барабанах. Ми продовжили музичну історію сім'ї.
Що надавало сил не здатися і залишитися в незнайомій країні?
— Ми писали пісні на відчуттях, не намагалися копіювати когось. Робимо те, для чого народилися. Мама співала, коли була вагітна. І ми вбирали в себе музику. Як переїхали до Лондона, то було непросто. Навчалися, як жити самим, готувати, прибирати. Приїхали з відчуттям, що вже зірки, наче можемо все. Максималізм допоміг почуватися впевненіше. У Лондоні є паби, де кожний бажаючий може виступити, незалежно від досвіду. Ти пишеш пісню, йдеш у бар грати в певні дні. Набиваєш руку, як правильно працювати з аудиторією. Так робили й ми. Людям сподобалося, нас почали знаходити в соцмережі. Пощастило з менеджерами, бо вони вірять у нас.
— Ми завжди хотіли співати й були пов'язані з музикою. Однак насправді ніколи серйозно не задумувалися про співочу кар'єру. Я, наприклад, хотіла вступити в політехнічний інститут, — додає Анна. — А Соня — займатися класичною музикою. Ми навіть не могли уявити, що опинимося там, де є тепер.
Закордонні музиканти говорять, публіка в Україні більш розкута, ніж в інших країнах. Як виражає себе ваша аудиторія?
— В Україні нас добре приймають. Ми не порівнюємо українську аудиторію з англійською. Тому що виступати, як закохуватися. Щоразу по-різному. Публіка вибухає, коли співаємо наш кавер "Не питай" на пісню "Океану Ельзи". На концерті відчуваємо єднання.
Важко було пристосуватися до англійської ментальності?
— Українці й британці — люди різні. У Лондоні всі лояльні одне до одного. Але не завжди зрозумієш, подобаєшся ти людині чи вона просто ввічлива. В Україні на мене можуть накричати на базарі, що теж дивує. Але це прояв відкритості. Українці можуть нагримати й віддати щось просто так. У Британії все інакше.
Нещодавно в Києві ви виступили на розігріві в американської співачки Лори Перґоліцці. Раніше гастролювали з англійцями "Дюран Дуран". Чого навчилися в досвідченіших колег?
— Музиканти не мають віку, статусу, статі. У творчості стираються всі розбіжності між нами. Ми граємо в одну й ту ж гру, лише обмінюємося іграшками.
Лондон зламав наші межі в сприйнятті музики. Ми вийшли за рамки року, джазу, блюзу й ще кількох стилів, що слухали до цього. Тепер можемо знайти щось цікаве в будь-якому виконавцеві. Клавішник "Дюран Дюран" Нік Роудс фотографував нас, як моделей для музичного журналу. Послухав наші пісні, йому сподобалося. Запропонував написати композиції разом. Не повірили, адже він — легенда. Потім запросив у тур. Ми виступали перед 12 тисячами глядачів.
Стежите за українськими музикантами?
— Спілкуємося з Джамалою. Пишаємося нашим знайомством. Вона талановита і працьовита. Ми вітали її з перемогою на Євробаченні. "Онука", тобто Наталя Жижченко — цікава. Після її виступу на Євробаченні, в Англії й інших куточках світу кажуть, не очікували почути таку музику в Україні.
8 
35413
Коментарі