Вистава тривала десять хвилин

11 коротких вистав поставили підлітки в київському Театрі юного глядача. Їм допомагали драматурги й актори.

До столиці запросили старшокласників із міст Попасна на Луганщині, Миколаївка Донецької області і Нововолинськ на Волині. Навчали азів драматургії. Куратором проекту була Нікола МакКартні — драматург, письменниця і режисер із Шотландії.

— Війна рано чи пізно закінчиться. І ми будуватимемо мир. Наступному поколінню випаде завдання співіснувати разом і не піднімати зброю одне проти одного. Інформаційна війна розділила людей сходу та заходу. Ми зібрали дітей із різних регіонів, щоб показати — протиріччя штучні. Школярі знаходять спільні теми, якою мовою не розмовляли б, — розповідає полтавський драматург 41-річна Ірина Гарець. Брала участь у проекті.

Учасники проекту п'ять днів працювали парами. Тематика п'єс різна — вегетаріанство, вибір професії, повага до старших, непопулярність читання, війна.

— 15-річний Віталій Шмитько з Попасної у п'єсі "Камінь" пише про відповідальність за вчинки. Грався з друзями на елеваторі. З висоти необережно зіштовхнули камінь. Той упав на жінку, вона закричала. Не знає, що з нею, але картається. Бачить її в інвалідному візку чи навіть мертвою. Це переслідує його, — продовжує Ірина Гарець. — У п'єсі "Моя стартова ціна" йдеться про художника з провінції. Його творчість ніхто не визнає. Батько хоче, щоб син, як і він, став хірургом. Митець не знаходить визнання і покінчує з собою.

Кожна вистава тривала 5–10 хв. Грали професійні актори. У "Моїй стартовій ціні" роль батька виконав міністр культури Євген Нищук. Також зіграли Ірма Вітовська й Римма Зюбіна.

— Цей проект називається "Клас Акт: Схід-Захід". Організатори їздили в школи Попасної, Миколаївки та Нововолинська. Ці міста обрали, як крайні точки на карті України.

— Кілька місяців тому зустрічалися із старшокласниками у Попасній. Їхня школа дуже постраждала від вибухів. Розповіли про проект. Аби відібрати учасників, попросили написати твори на кілька тем — "Про що я ніколи не розповім батькам", "Лист онуку" і "Річ, без якої я не поїду з Попасної". Дехто взяв би фартового м'яча, хтось не зміг би прожити без кота, який рятує від депресії. А комусь дорогий годинник, подарований рідною людиною.

×