— Не люблю про свої книжки розказувати. Коли не знаєш автора, будуєш ілюзію. А після знайомства з письменником бажання читати його твори часом відпадає, — тернопільський літератор 48-річний Олександр Вільчинський 8 серпня в тернопільській книгарні "Є" презентує свій роман "Дерева на дахах".
На презентації півтора десятка людей. Автор розповідає про книгу понад півгодини. Присутні купують два примірники. Художник Степан Мамчур дарує письменникові свою картину, отримує роман з автографом. Вільчинський наливає собі негазованої води. Каже, був час, коли випивав.
— Але помогла хвороба — виразка. Тепер перейшов на дорожчі напої. Їх менше вип'єш. Якось приїхав у гості до Миколи Рябчука в Київ. На його запитання, що буду пити, сказав — хіба віскі. Він тут же дістає пляшку. Не було як відпиратися. Випили на двох — у метро я зайшов уже нормальний.
Головний герой "Дерев на даху" — фотограф Яків, який працює охоронцем у редакції газети. Має проблеми з головою, після того як у Празі, де був на заробітках, дістав по черепу пляшкою.
— Яків — неформал. Має довге волосся і бороду. Це щось нереалізоване в мені. Я на другому курсі, як тільки надумав панкувати — прийшлося постригтися, бо почалася воєнна підготовка. У 25 років став головним редактором у газеті. 1994-го був наймолодшим депутатом у Тернопільській міськраді. Мусів носити галстуки й костюми, хоч мені то не дуже подобалося.
Частину роману писав у Києві.
— Друзі поїхали на відпочинок, а мене попросили за котом приглянути в квартирі на Оболоні. І от я замість рибалки сидів там, злився на себе, друзів і кота. А потім їм дуже дякував. Кіт виявився дуже розумним і спокійним — міг по кілька годин дивитися в одне місце. Йому було цікаво. Я пробував сідати біля нього, дивитися туди само. Але крім мусорних баків під вікном, нічого не бачив. Кіт Шон став героєм роману.
Автор уперше в сучасній літературі змалював образ покинутої батьками темношкірої української дівчини.
— Мама від неї відмовилася після народження, а тато поїхав до себе в Африку. Мулатка Анжелка виросла в інтернаті. Дівчина має галицьку вимову. Каже: "Я сі бою".
У Тернополі Вільчинського найбільше знають за твором "Віагра для мера".
— Там є частина правдивої історії міської ради — такого не видумаєш. Але образ міського голови збірний. Ця книжка і зараз актуальна. Особливо фрагмент про вибори. Воно й досі так — кампанія зводиться до того, хто кого перший назве жидом. У нас на Галичині від такого звинувачення вже не відмиєшся.
На Форумі видавців у Львові письменник представить свою повість "Криївка".
1 
1
Коментарі