Четвер, 22 жовтня 2020 05:41

В Олега Янковського була погана пам'ять

Автор: UKRKINO.COM.UA
  Ахтем Сеїтаблаєв у фільмі Романа Балаяна ”Ми є. Ми поруч” грає хірурга, в якого на операційному столі помер племінник. Зустрічає дивну дівчину, яка починає його всюди переслідувати — втілила Катерина Молчанова
Ахтем Сеїтаблаєв у фільмі Романа Балаяна ”Ми є. Ми поруч” грає хірурга, в якого на операційному столі помер племінник. Зустрічає дивну дівчину, яка починає його всюди переслідувати — втілила Катерина Молчанова

12 років не презентував нових стрічок режисер Роман Балаян. На фестивалі "Молодість" відбулася прем'єра його картини "Ми є. Ми поруч".

На операційному столі ­хірурга Олексія вмирає його 7-річний племінник. Чоловік у розпачі їде до річки, на їхнє улюблене місце. Там зустрічає Марію-Анну, пропонує довезти до міста. Дивна дів­чина всюди слідує за Олексієм, за сюжетом.

— Цю історію я придумав 1990 року на пішохідному мосту в Парижі. Була про янгола-охоронця, — розповідає 79-річний Роман Балаян. — Сім років тому запропонував сценарій московському продюсеру. Він сказав, що Люк Бессон вже зняв "Ангел-А". Я подивився той фільм, він інший. Вирішив із героїні зробити божевільну. Не знімав би цю стрічку, якби не ексміністр культури Євген Нищук. Довго не робив кіно і був щасливий, бо я король безділля. У байдикуванні мені рівних немає. Так ось, зустрів мене Нищук і вмовив. Мінкульт дав гроші.

Наш оператор Юрій Король запропонував спеціальну камеру "Алекса", яких у світі тільки три. На них завжди черга на оренду. Знімає чорно-біле кіно. Такий пристрій використовували для оскароносних фільмів "Рома", "Іда". Всі режисери давно мріють, щоб кіно повернулося до чорно-білого. Коли стало кольорове, багато втратило.

Головні ролі зіграли Ахтем Сеїтаблаєв і Катерина Молчанова.

— Ахтем сам напросився, — продовжує Балаян. — Ми зустрілися в Будинку кіно. Я задавав питання, а сам придивлявся. Здалося, зможу зробити так, щоб він нічого не грав. У Сеїтаблаєва єдине обличчя, що інтелектуально відповідає моєму фільму. В цьому плані мені подобається молодий Жан Габен. На відміну від інших акторів, він нічого не зображав. Його лице саме по собі багато промовляло. Жінки на нього самі падали. Так само Янковський у моєму фільмі "Філер" — нічого не робить, є тільки очі. Олег у театрі був не дуже цікавий. Але від обличчя, коли його крупним планом знімаєш, глядачі не можуть відірватися.

— Картину знімали в Києві у травні торік, — про­довжує режисер. — Дуже люблю це місто, добре його знаю. Навіть можу проводити екскурсії ­невідомими багатьом куточками.

Мені не подобається українська в усіх сучасних фільмах. У нас немає розмовної кіномови. Хіба що в серіалі "Спіймати Кайдаша" — вона жива, є суржик. Під час зйомок у мене за плечима стояла Оля Клименко, моя україномовна асистентка. Ми дивилися, що написано в сценарії, одразу придумували інші репліки. Фактично в кожному кадрі змінював текст. У "Польотах уві сні і наяву" я теж більшість сцен придумав на майданчику. Це нормальна практика, коли окрема людина працює над діалогами. Тому в італійських фільмах зайняті по кілька сценаристів.

Я проти репетицій. У мене ніколи актори не вчили слова. Першим став це робити Янковський. Бо в нього погана пам'ять. Відчуваю, коли те, що в кадрі, просто завчений текст, а не переживання героя цієї секунди. Зараз усі ненавидять Путіна. А я не злюбив його 1999-го, коли той ще був прем'єр-міністром РФ. Побачив по телевізору його виступ. Не відповідав вираз очей тому тексту, що промовляв.

Бюджет фільму "Ми є. Ми поруч" становить 24 млн грн.

Зараз ви читаєте новину «В Олега Янковського була погана пам'ять». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі