Почесним гостем київського фестивалю документального кіно "Контакт" став 75-річний польський режисер Єжи Гоффман. Прем"єра другої і третьої частин його документальної стрічки "Україна. Народження нації" відбулася в кінотеатрі "Жовтень". На початку стрічки з"являються титри, що на її створення режисера надихнула книга Леоніда Кучми "Украина — не Россия".
— Скоріше її назва, — уточнює Гоффман. — У Польщі книга викликала велике здивування, у нас ніколи не викликало сумніву, що ви — не Росія. Але якщо український президент пише такі твори, значить, є в цьому потреба.
Каже, що на батьківщині його часто звинувачують у непатріотизмі.
— Питали, чому в моєму фільмі про повстання Богдана Хмельницького "Вогнем і мечем" він не закінчився перемогою поляків під Берестечком, — починає із запалом розмахувати руками, окуляри трохи сповзають із носа, він їх поправляє вказівним пальцем. — Я роблю свої фільми для нормальних людей, а не із шовеністичними зай...бом, — крутить пальцем біля скроні.
Скаржиться, що в Україні за показ своїх фільмів по телебаченню він нічого не отримує:
— Віддав права на них Союзу кінемотографістів. Але доки у вас нормально не почнуть працювати закони, не впевнений, чи доб"юся своїх авторських прав.
Каже, у Росії подавав у суд за незаконний показ своїх фільмів:
— Але там ще радянські закони діють, за ними на авторський відсоток тільки композитори мають право. На свої фільми я такого права не маю, бо їх викупили ще за Радянського Союзу.
Пригадує, що на відкритті "Контакту" його познайомили з героєм німецької стрічки "Містер Пилипенко і його підводний човен".
— Панові Пилипенко сказали, що я режисер фільму "Знахар". Той відповів, що це його улюблений фільм. Він його з дружиною кожен місяць по телебаченню дивиться.
Після показу фільму "Україна. Народження нації" була зустріч режисера з глядачами. Гоффман виходить із залу, нервово плескає себе по кишенях піджака, повертається. Забігає до кабінету директора, виходить із сумним виразом.
— Що трапилося? — питає письменник Сергій Дяченко.
— Та гаманець загубив. Десь двісті гривень там було.
— Головне, що документи і квиток не там лежали, — втішає Дяченко режисера, тримаючи за плече. І дарує свою книгу "Vita nostra".
7 
1
Коментарі