У Канни везуть п"ять українських стрічок

12 травня в Каннах відкриється 63-й кінофестиваль. У конкурсній програмі візьме участь фільм "Щастя моє" киянина Сергія Лозниці. В українському павільйоні презентуватимуть три стрічки — "Чоловік моєї вдови" Леоніда Горовиця, "Дніпро" Олександра Шапіро та документальний фільм "Три історії Галичини" Ольги Онишко.

— Цього року держава взагалі не виділяла грошей на кіно. У павільйонах будемо показувати те, що є, — розводить руками директор української кінофундації Андрій Халпахчі, 50 років. — На кіностудії імені Довженка за рік нічого нового не зняли, на Одеській зробили одну стрічку. Але сказали, що її соромно навіть своїм показувати.

Розмір павільйону — 5х5 м. Уривки картин пускатимуть на плазмовому екрані, аби зацікавити потенційних покупців.

— Торік у Канни возили фільм "Одного разу я прокинуся" Марини Кондратьєвої. Після фестивалю його показували на "Кіношоці", потім в Угорщині та Монреалі.

У романтичній комедії "Чоловік моєї вдови" в головних ролях знялися співачка Камалія і поляк Марчін Мрочек. Роботи Олександра Шапіро раніше показували на Берлінале та в Каннах. В Європі його вважають одним із кращих режисерів некомерційного кіно.

В Одесі зробили один фільм. Кажуть, його соромно навіть своїм показувати

— Стрічка "Дніпро" — це історія випадкової зустрічі чоловіка і жінки, — розповідає 41-річний Олександр Шапіро. — У фільмі показав одну їхню ніч. Кожен епізод перебивається кадрами натурних зйомок Дніпра. Напруження пристрасті — це бурхливі дніпровські пороги, розв"язка — впадання річки в Чорне море.

Фільм "Три історії Галичини" у прокат ще не виходив.

— Дія відбувається під час Другої світової війни, — розповідає Халпахчі. — Показані історії українця, поляка та єврея. Це сильний фільм. Ми хотіла подавати його до конкурсної програми, але не встигли.

Поза конкурсом ще покажуть стрічку режисера Отара Іоселіані "Шантрапа", в якій знявся актор Богдан Ступка.

2005-го "Золоту пальмову гілку" Канн отримав 10-хвилинний фільм "Подорожні" київського режисера 36-річного Ігоря Стрембіцького. Потім зняв ще короткометражку "Урок німецької". Її профінансував німецький Гете-інститут. Тепер займається фотографією.

— Це ганьба для держави, яка не поважає своїх героїв та ігнорує їхні здобутки, — каже кінорежисер Мирослав Слабошпицький, 35 років. — Я б на місці Ігоря, сидів і думав — якого хєра я роблю в цій країні, де я нікому не потрібен?

×