Пʼятниця, 11 липня 2008 18:19

"В Америці гриби не пахнуть"

Автор: фото: Ігор ХОМИЧ
  Мирослав Скорик у своєму кабінеті у Львові
Мирослав Скорик у своєму кабінеті у Львові

У неділю, 13 липня, композитор Мирослав Скорик відзначає 70-річчя. Нині маестро працює у Львівській і Київській консерваторіях, часто гастролює за кордоном.

Зустрічаємося у Львівській обласній спілці композиторів, яку він очолює. У книжковій шафі біля робочого столу — томи Великої радянської енциклопедії. Навпроти — чорний рояль. За ним — бюст Тараса Шевченка.

— Нещодавно включив телевізор — чую в серіалі свою "Мелодію", — розповідає про одну з найвідоміших своїх композицій. Кажуть, Скорик написав її за одну ніч для фільму "Високий перевал". — Використали без мого відома, не отримав ані копійки. Що ж мені тепер, з ними судитися? Зараз оце дзвонили, знімають ще якийсь серіал, і теж хочуть використати "Мелодію" запропонували 200 доларів, — сміється. — Та нехай уже беруть. Могли б і не дзвонити.

Бабуся композитора була рідною сестрою оперної співачки Соломії Крушельницької. Саме Крушельницька запримітила музичні здібності у 6-річного Мирослава.

— Я присвятив їй балет "Повернення Батерфляй", — каже композитор. — Там використано музику Джакомо Пуччіні, бо вона виконувала багато його творів.

Коли Мирославові Скорику було 9 років, його родину вивезли до Сибіру, в шахтарське містечко Анжеро-Судженськ.

— Узимку там часто падав чорний сніг, — згадує. — Батько, випускник Віденського університету, працював спершу сторожем на цегельному заводі, тоді в бані. Тільки в останні роки вдалося влаштуватися вчителем німецької мови у школі. Але там була музична школа. Викладачі зібралися доволі сильні. Звичайно, не з власної волі вони туди з"їхалися. Грати на фортепіано мене навчала учениця Сергія Рахманінова.

Повернувшись до Львова, Скорик вступає до Львівської консерваторії, потім — у Москву. Починає писати власні твори. У своїх композиціях використовує рок-н-рольні та джазові мотиви.

— Організував джазовий ансамбль — "Веселі скрипки". Там було п"ять скрипалів і ритм-група. Виступали у Києві, Москві. За концерт отримували по 4 карбованці.

За концерт отримували по 4 карбованці

1964 року режисер Сергій Параджанов запропонував композиторові написати музику до фільму "Тіні забутих предків".

— Хотів, щоб над музикою працював львівський композитор, — каже Мирослав Михайлович. — Послухав на радіо твори місцевих авторів і вибрав мене. Два роки ми їздили Карпатами. Я не тільки писав свою музику, а й збирав народну. Бо ж серйозних експедицій у Карпати тоді не влаштовували. Деяких музикантів возили на студію в Київ, люди вперше за межі свого району виїжджали. Якось треба було записати одразу п"ять трембіт. Інструменти знайшли в Косівському районі. Відвезли до Івано-Франківська автобусом, а звідти мав летіти літак. Трембіти ніяк не пролазили в салон. Ледве запхали.

Кіношники якось влаштували з місцевими змагання — хто більше вип"є, — згадує далі. — Спочатку попереду були гуцули. Але на третій день відпали, а кіношники далі трималися. Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова, оператор Юрій Іллєнко — усі добряче могли випити. Параджанов — той алкоголю майже не вживав, міг тільки трошки сухого вина пригубити.

Мирослав Скорик — автор музики до понад 40 кінофільмів. Торік підготував музичний супровід до мультсеріалу "Лис Микита" за казкою Івана Франка.

— Писав музику на комп"ютері, — зізнається. — Музика — тільки як фон до тексту. Уже готові всі 26 серій.

За поемою Франка "Мойсей" Скорик створив однойменну оперу. Її прем"єра відбулася 2001 року, коли у Львові гостював Папа Іван Павло ІІ.

— На "Мойсея" директор Тадей Едер вирішив попросити коштів у Папи Римського. Усі казали, що це безнадійно. Греко-католицький кардинал Любомир Гузар не вірив, але листа Папі передав. Ватикан виділив кошти. Перед прем"єрою Папа під"їхав до оперного театру на папамобілі. Ми з Едером і виконавцем головної ролі Олександром Громишем підійшли до нього на вулиці. Громиш був уже загримований під Мойсея. Папа потис усім нам руки і подарував пам"ятні медалі.

У вільний час композитор полюбляє збирати гриби.

— У нас є дача біля Сколе (райцентру на Львівщині. — "ГПУ"). Збереглася ще від бабці, Крушельницька туди часто їздила. Коли там буваю, завжди вибираюся на гриби. Збираю навіть такі, які селяни оминають — мухомори, наприклад. Вони ж не всі отруйні, деякі навіть дуже смачні. О шостій ранку встаю, іду до лісу. В Австралії гриби збирав, у Штатах. В Америці гриби не пахнуть. Знаєте, є такий міф, що індіанці прокляли приїжджих європейців, і тепер уся рослинність там не має запаху.

Де святкуватиме день народження, Мирослав Скорик не зізнається. Каже, запросить родичів і найближчих друзів. Восени планує поїхати до США — дасть концерти у Вашингтоні, Нью-Йорку й Техасі.

1938, 13 липня — Мирослав Скорик народився у Львові в родині вчителів
1947 — родину вислали у місто Анжеро-Судженськ Кемеровської області
1955 — вступив до Львівської консерваторії
1960 — вступив до аспірантури Московської консерваторії
1963 — наймолодший член Спілки композиторів України
1987 — лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка
1988 — народний артист України
Одружений з Адріаною Стельмах — журналісткою Львівського телебачення. Має доньку від попереднього шлюбу Мілану, 43 роки, трьох онуків

Зараз ви читаєте новину «"В Америці гриби не пахнуть"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода