У ніч на середу від раку в приватній столичній клініці помер письменник Юрко Покальчук. Йому йшов 68-й рік.
— Він пішов як святий — уві сні, — розповідає крізь сльози по телефону донька письменника Оксана, 22 роки. Вона працює юристом на телеканалі "1+1". — Тиждень спав. А опівночі відійшов. Іще потримав у руках новий роман "Озерний вітер" — мав його повезти на львівський книжковий ярмарок 11–14 вересня. Радів як дитина. Писав продовження під робочою назвою "Просто любов". Написав близько ста сторінок. Більше не встиг.
Тіло Покальчука привезли в його квартиру на столичних Березняках. На час друку номера "ГПУ" родина саме вирішувала, де поховати письменника — у Києві, де він прожив багато років, чи в Луцьку, де вчився у педінституті.
— Про смерть з ним ніколи не говорили, — каже Оксана. — Тому не знаємо, де він хотів би бути похованим. Але більшість родичів схиляється, щоб у Києві. Про хворобу батько дізнався у серпні минулого року. Із того часу по кілька тижнів лежав у лікарні. Останній місяць провів там.
— Ненавидів розмовляти про свої болячки й вік, — розповіає письменник Юрко Винничук, 56 років. — Востаннє ми бачилися у червні на якійсь київській презентації. Я ще йому сказав: "Гарно виглядаєш". А він усміхнувся, і я зрозумів, що не добре пожартував. Хоча виглядав він дійсно молодо. І завжди шаленів, коли в газетах вказували його справжній рік народження. Якось я робив із ним інтерв"ю для львівського "Поступа". Він мене цілий день видзвонював, нагадував, щоб я написав, що йому 40 років, хоча йому було 60. Молодь його обожнювала. Особливо, коли під музику наспівував власні вірші та вірші Ґарсіа Лорки, Поля Елюара. Це важко було назвати співом, але люди валили юрбою. Для мене найбільші втрати цьогоріч — це смерть Юрка і Василя Кожелянка. Вони наблизили українську літературу до маси. Покальчук своєю книжкою "Ерос", а Кожелянко — жанром, який він започаткував — "альтернативна історія".
Його "ховали" тричі. Вперше — у 28 років
— Юрко всім розказував, що він — на одну восьму циган і наполовину — дворянин, — згадує львівський перекладач 58-річний Віктор Морозов. — Ми обоє з Кременця. Збиралися зробити якийсь творчий вечір. Не встигли. Юрко любив молодіжні тусовки, танці. Як журналіст об"їздив 38 країн. 1970 роках полетів у Латинську Америку, в Нікарагуа. Після того став барвисто одягатися, носити чорні окуляри й почав танцювати.
Покальчук 20 років допомагав дітям із колонії у Прилуках на Чернігівщині. Учив їх читати, малювати, друкував їхні вірші у журналі "Горизонт". Часто повторював: "У мене 350 дітей плюс Оксана".
Кілька місяців тому Києвом поширилася чутка, що Покальчук помер. Юрій зі сміхом потім сказав, що так його "ховають" уже третій раз. Уперше — у 28 років, коли на відпочинку в Сухумі у нього прихопило нирки. Тоді у його лікарняній палаті помер дід із прізвищем Покалюк, а друзям передали, що не стало Юрія. Удруге його "поховали" 10 років тому: радіо повідомило про автоаварію на карпатській дорозі, в якій загинув письменник Покальчук. З"ясувалося, це був однофамілець.
Юрко категорично відмовлявся розказувати про родину. Відомо, що був одружений тричі. Дружина Ольга працює економістом у Міністерстві палива та енергетики. Розлучилися, коли донька була малою.
— У тата є офіційна дружина, — каже ухильно Оксана. — Але вони разом не живуть.
Сам Покальчук говорив, що мав багато жінок.
— Проте вони не були тою гаванню, в яку хочеться повертатися, — пояснював письменник. — Я — людина творча, жінки не витримували і йшли.
1941, 29 січня — Юрій Покальчук народився в м. Кременець на Тернопільщині
1956 — написав перше оповідання
1959 — вступив до Луцького педінституту, перевівся у Ленінградський університет, на факультет східної філософії, закінчив його 1965-го
1976 — став членом Спілки письменників
1994–1998 — керівник закордонного відділу СПУ
1997–2000 — президент Асоціації українських письменників
2000–2002 — член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення
Автор 27 книжок, найвідоміші серед них: "Те, що на споді", "Окружна дорога", "Таксі Блюз". Знав 11 мов, перекладав твори Ернеста Хемінгуея, Артура Рембо, Жоржі Амаду, Хорхе Луї Борхеса, Хуліо Кортасара. Читав лекції в університетах Великобританії, США, Канади, Аргентини, Бразилії, Португалії, Іспанії, Польщі та Росії
2 
1
Коментарі