Юрій Іллєнко видав спогади

Кінорежисер 72-річний Юрій Іллєнко у столичній книгарні "Є" презентував тритомник своїх спогадів "Доповідна апостолові Петру".

— Мені часто казали: "Пиши! Тобі є що розповісти". Виросло покоління, яке нічого не знає про український кінематограф. Одні "Тіні забутих предків" мають 150 номінацій. Навіть у Тарантіно стільки нагород не було.

Іллєнко ставить на стіл три томи книжки. Садовить біля себе дружину — актрису Людмилу Єфімову.

— Переживав, чи будуть мене читати, — стенає плечима. — Але заспокоївся, бо один читач уже був — апостол Петро, який сидить із ключами й чекає на кожного з нас. Коли закінчив, дав прочитати поету Іванові Драчу, йому сподобалося.

У трилогії Іллєнко окремо розповів про перерви між зйомками.

— 1990-го зняв "Лебедине озера. Зона" , а через 11 років — "Молитву за гетьмана Мазепу". Стільки часу без роботи для режисера — це страшно.

У кількох розділах він розповідає про сім"ю.

— Коли дружина була в кадрі, за сином Павлом доглядав я. Садовив його на коліна, кричав: "Увага, приготуватися, мотор!". Коли гукав "Стоп!", до Павла підбігала мати. "Стоп" — перше слово, яке він  навчився вимовляти. Якось гукаю: "Мотор!", а син моїм голосом у відповідь: "Стоп". То він хотів, щоб підійшла мама.

Каже, знімати фільм за мемуарами не збирається.

— До мене звернулися люди, які російською написали сценарій про українське кіно. Персонаж під прізвищем Іллєнко в ньому — невдаха, який не може зняти жодного фільму. Не зніматимуся, доки не змінять сценарію.

×