Книгою року за версією рейтингу "Літ­акцент" став роман "Помирана" киянина ­Тараса Антиповича, 38 років.

— У центрі сюжету — закрите суспільство, яке живе довкола великого полігону відходів. Називає його Коритом. За місцевою міфологією, весь зовнішній світ мріє оволодіти скарбами коритян. Сусідів вони ненавидять, хоча майже нічого про них не знають, — розповідає письменник.

— Працював над романом протягом року. Задум з'явився ще до початку конфлікту на Донбасі. Сподіваюся, що книжка переживе цю війну й не втратить сенсу. Коритян від виходу за межі колючого дроту стримують лише власні міфи та стереотипи. Вони уявляють, що навколо — вороги. Хоча насправді сусіди розвиваються й процвітають. Так часто буває, коли кордон пролягає між тоталітарною і демократичною державами. Наприклад, як між Північною і Південною Кореєю. Україна та Росія теж мають протилежні уявлення про майбутнє.

Роман "Помирана" вийшов у київському видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА".

— Тарас Антипович розповідає про світ після катастрофи. У містах невідомо звідки з'являються бомбардувальники. Люди тут уже не житимуть, як раніше. У реальному світі це стосується боснійського Сараєво, чеченського Грозного, сирійського Алеппо та українського Дебальцевого. "Помирана" показує, як люди намагаються вижити після того, як їхнє місто стало неживим. Змальовує один із можливих варіантів нашого майбутнього для того, щоб застерегти від нього. Роман — на рівні творів світових класиків жанру антиутопії Філіпа Діка та Вільяма Ґібсона, — говорить 41-річний літературознавець Ростислав Семків.

У номінації "Поезія" перемогла збірка Сергія Жадана "Тамплієри". Містить 39 віршів. Поет написав їх за минулий рік під час волонтерської діяльності на Донбасі. Книжка вийшла в чернівецькому видавництві "Меридіан Черновіц".

— "Тамплієри" продовжують воєнну тематику попередньої збірки поета "Життя Марії", яка вийшла у квітні 2015‑го. Автор займає позицію відстороненого спостерігача. Тамплієри — лицарі середньовічного військового християнського ордену. Їхні хрестові походи поєднані з українськими націо­нально-визвольними подіями початку ХХ сторіччя та сучасною війною на Донбасі. Жадан показує, що війна стається не вперше. Якою б страшною вона не була, це не кінець світу. Утверджує цінність повсякденних речей — сонячної днини, роботи, сім'ї, яка лишається поруч, — каже 39-річний поет Остап Сливинський.

У номінації "Есеїстика" відзначили книжку "І знов я влізаю в танк…" Оксани Забужко, 56 років. Її видало київське видавництво "Комора".

— Це книга вибраних статей, колонок, есеїв та інтерв'ю. Створені з 2012 року для українських, польських, німецьких, американських та британських видань. Збірка дає можливість після трьох років україно-російської війни зазирнути далі, аніж в її початок — 2013-й. Авторка досліджує, що таке інформаційні війни. Що у світі знають про Україну, — каже літературознавець Андрій Дрозда, 29 років.

Книжка-картинка "Зубр шукає гніздо" 27-річної львів'янки Оксани Були стала кращою в номінації "Проза й поезія для дітей".

Премія "Літакцент року" існує з 2008-го.

Розчарував роман "Забуття" Тані Малярчук

Літературну антипремію "Золота булька" присудили роману "Забуття" 33-річної Тані Малярчук. У грудні 2016-го його ж назвали "Книгою року Бі-Бі-Сі".

— На "Золоту бульку" висувають книжки невисокої художньої якості або ті, що розчарували, — розповідає літературознавець Андрій Дрозда.

— Таня Малярчук полюбилася читачам впізнаваним стилем у книгах "Згори вниз", "Як я стала святою" та "Говорити". Критики називають його близьким до "магічного реалізму". У творах був дотепний гумор. Авторці було цікаво писати про об'єкти дослідження. Але ці методи і прийоми вичерпали себе.

"Забуття" розповідає про українського політичного діяча та історика першої половини ХХ ст. В'ячеслава Липинського, поляка за національністю.

— Нові книги Тані Малярчук фрагментарні й незавершені. Бажання написати роман про Липинського було імпульсивним. Не провела серйозної роботи з архівними документами. Видатний діяч вийшов дуже енциклопедичним. У романі він не діє, не мислить, не сумнівається, як це притаманно живій людині. Авторка не показала його історію, а переповіла загальновідомі факти. Сподіваємося, що "Золота булька" стимулюватиме Таню Малярчук до розвитку.

×