— Росіянам по зловрєдності до англійців далеко. Тут нам поталанило, — каже лідер фолкгурту "Юкіз" Іван Семесюк, 41 рік. Поєднують тексти українських народних пісень із музичною традицією Ірландії, Англії, Шотландії, США та Канади.
— Їздили в Ірландію виступати. Говорили з місцевими й нашими емігрантами. Москву й Лондон не порівняти. Англійці — перші успішні європейські колоністи. Під корінь знищували ідентичність завойованих народів. Не так, як москалі, які переважно купують місцеву еліту.
Крім художника й письменника Івана Семесюка в "Юкіз" на гітарі грає телеведучий Богдан Буткевич, на скрипці — композитор Дмитро Данов.
— "Юкіз" називали українських емігрантів у Північній Америці на початку ХХ століття, — розповідає 35-річний Дмитро Данов.
— Усе крутиться довкола ідеї — а якби історія мала інший шлях. І наша культура пішла на експорт так само вдало, як ірландська. Якщо послухати записи етнографів кінця ХІХ століття, то кельтська народна музика мало чим відрізняється від нормативного англійського чи німецького фолку. Але в 1960-х ірландці вигадали свій новий шарм. Ця фентезійна музика стала справжнім туристичним брендом.
Я вважав би кульмінацією розвитку "Юкіз", якби нам колись вдалося б зробити те саме для України.
Найсхідніші кельтські поселення археологи знаходили на Закарпатті. Наприкінці концертів найчастіше виконуємо "Ой при лужку". Це такий собі заміс із ірландської народної пісні "Ласкаво просимо додому" і гуцульської весільної мелодії. Текст, здається, зі Слобожанщини походить.
В Ірландії є багато щемливих і зворушливих шарів пісенної культури. Але відтінки суму відрізняються від нашого. В них дуже світла печаль.
Якось сказали, що в перший альбом узяли українські народні пісні, пристойних виконань яких вже не знайти.
— Ми "Туман яром" американізували. Розкрили потенціал пісні так, як слухач уявити собі не міг. І багатьом вона заходить без зайвих питань. На відміну від, скажімо, наших складних експериментів із "Несе Галя воду".
Іван Семесюк казав, що коли чує "Ой на горі та женці жнуть", уявляє чорних працівників десь на бавовникових плантаціях Алабами.
У "Червоній калині" у вас явний ренесансовий натяк.
— Музиці пізнього середньовіччя буде присвячений один із наступних альбомів.
Хочеться того, що вже робить Тарас Компаніченко та його "Хорея козацька". Тобто підкреслити, що українська культура насамперед міська, аристократична. Звісно, як і будь-який народ, має аграрний прошарок.
Радянська влада навіть часів українізації 1920-х все ж таки намагалася довести, що українська культура — сільська.
"Хорея козацька" робить велику саме музейну справу. Намагаються відтворити, як воно було. І це суперважлива річ. Ми не беремо на себе таких зобов'язань. Хочемо творити живу музику.
І це підмурок нашого ледве тліючого протистояння з одним із моїх улюблених вчителів — Михайлом Хаєм. Він знакова людина для української музики. Лірник, кобзар. Під час помаранчевої революції намагався бути справжнім кобзарем — старцював у підземному переході на Майдані. Грав думи, вплітаючи туди актуальну тематику. За це отримував догани від керівництва Музичної академії.
Михайло Йосипович — видатний науковець. Стоїть на варті традиції, як злий пес. Не дасть нічого зробити неканонічного. Якщо у волинську музику запхаємо бойківські барабани — перший скаже, що так грати не можна. Він не в захваті від нашої творчості. Особливо через композицію "Похода" з першого альбому. Я її підчепив із його експедиційних записів, зроблених у селі Велика Глуша на кордоні з Білоруссю.
Самі ж бували у фольклорних експедиціях?
— У молодості ганяв, бо мав амбіції зробити якесь сенсаційне відкриття. Розпитував: "Чи грають у вас на трембітах при покійниках?" То в одному селі казали: "Та Боже збав, ніколи такого не було", а в другому — "Є таке". У гуцулів майже всі коломийки в мінорному нахилі, у бойків — мажорні. У них різні цимбали. У гуцулів звичніші до європейської традиції. Тобто там треба мати хист і вміння. У бойків все простіше. Стоїш собі п'яний і граєш. Тому й мають вираз "мені по цимбалах". А в гуцулів такого немає: "Як це, по цимбалах? Ти ще спробуй по них влуч".
3 грудня гурт "Юкіз" виступить у київському клубі "Докер паб на Оболоні".
3 
1
Коментарі