"Актор "Даху" повинен не лише виголошувати якісь божественні тексти на сцені, а й розуміти всю технологію театру. А це і монтаж, і демонтаж декорації, і проводка, і прибирання сортирів. Одне слово — усе, що може бути пов"язане з театром", — розповідає 43-річний Влад Троїцький, засновник столичного театру "Дах" та організатор фестивалю сучасного мистецтва "Гогольфест", який відбувався у столиці з 6-го по 25 травня.
Зустрічаємося в невеличкому приміщенні "Даху" на Червоноармійській, 136. Хол театру заставлений старими стільцями та кріслами, вазонами із квітами. Є стелажі з книгами, серед яких багато сучасної української літератури. Поряд із фортепіано стоїть клітка з білими мишами, у кутку — акваріум із черепахами. У туалеті — пластикові ноги від жіночого манекена.
— "Гогольфест" організовували мої хлопці й дівчата, — каже Троїцький. — Протягом місяця спали по кілька годин на добу. Жодна інша команда не змогла б зробити фестиваль так швидко. Вони самі прибирали "Мистецький Арсенал", перевозили декорації, зустрічали іноземні театральні трупи, розміщували в готелі. Водночас брали участь у фестивальних постановках.
Частина "дахівців" — актори, які працюють з Троїцьким багато років. Колись він привів їх із театрального інституту ім. Карпенка-Карого, де викладав. Тоді у трупі існував принцип, щоб обов"язково працювали ще десь — у театрі грошей майже не отримували. 12 років вхід на вистави був безкоштовним, а постановки робили на власні кошти Троїцького. Усі інші актори — переважно студенти четвертого курсу того ж вузу.
На час проведення фестивалю Троїцький вмовив президента Віктора Ющенка призупинити ремонтні роботи в "Арсеналі".
— У приміщенні було нестерпно холодно, усюди гуляли протяги,— продовжує Влад. — "Арсенал" — це будівництво: формально, згідно з нормами техніки безпеки, нам там не можна було знаходитися. У будь-якій європейській країні нас би на такий об"єкт не пустили.
Каже, що "Мистецький Арсенал" планує зробити постійним місцем фестивалю.
"Гогольфест" відвідало понад 10 тисяч людей
— Ігор Дідковський, директор "Арсеналу", також хоче, щоб фестиваль проходив тут. Але це не збігається з дечиїми інтересами. Адже тут можна зробити й традиційний музей зі сплячими бабусями та екскурсіями для млявих школярів. Музей, де усе зберігається, припадає пилом, і ніхто на це не дивиться. Або ж — перетворити "Арсенал" на осередок сучасного мистецтва. Але це неодмінно спричинить конфлікт із людьми, для яких такий підхід означає руйнування всього традиційного, а значить — святого.
Цьогорічний "Гогольфест" відвідало понад 10 тис. людей.
— Публіка мене шалено радувала, — зізнається Влад. — Вона освічена, вихована, читає хороші книги, дивиться якісне кіно. Класна публіка, одне слово. Такі люди здатні розвиватися, вчитися і створювати щось нове. Головне — це хотіти вчитися. А робити це можна в будь-кого, навіть у бомжа на вулиці.
На початку 1990-х Троїцькому пропонували виїхати в США. Міг там зробити кар"єру науковця, адже закінчив радіотехнічний факультет КПІ і планував займатися наукою. Потому була можливість працювати у Росії.
— Я не збираюся нікуди їхати з України, — каже. — Не хочу. Мій син тут живе, донька народилася. Жінка — актриса. Національний спорт України — це плач за нереалізованою мрією. Плакати й жалітися немає сенсу. Так усе життя мине. Достатньо просто робити свою справу.
Виходимо на вулицю.
— Тільки чесно — сподобався наш "Гамлет"? — Влад закурює цигарку. — У нас він не ніжний неврастенічний датський принц, а кремезний чолов"яга, який кількох людей убиває.
6 
35413
Коментарі