У столичному кінотеатрі "Жовтень" відбулася українська прем"єра фільму "Тоні Токітані" — першої екранізації культового японського письменника Харукі Муракамі, 56 років.
Починаючи з 2000 року, Муракамі в світі став шалено популярним. Його твори "Погоня за вівцею", "Танцюй, танцюй, танцюй" ставлять у один ряд із бестселерами Пауло Коельйо і Дена Брауна. Та 57-річний режисер Дзюн Ітікава вирішив створити фільм за мотивами невеличкого маловідомого оповідання письменника.
У ньому йдеться про чоловіка, що в дитинстві ріс дуже самотнім. Його мати померла, а батька ніколи не було вдома. Він закохується в Ейко — дівчину з хворобливим потягом до одягу від знаменитих дизайнерів. Одружується, але дружина гине. І він знову залишається сам. А тоді дає в газеті оголошення, що шукає жінку, яка мала б той самий розмір одягу, що й загибла дружина.
Я пораджу сходити на цей фільм онукові. Хоча не впевнена, що йому сподобається
— Я належу до того самого покоління, що й Харукі Муракамі. Читав усі його романи, починаючи з найпершого. Мені близьке його почуття втрати і самотності, — розповідає режисер.
Фільм уже встиг отримати багато міжнародних нагород.
— Ці премії додали мені впевненості, — зазнається Ітікава.
54-річний актор Іссей Огата після цього фільму став справжньою зіркою. Наступною його роботою була роль імператора Хірохіто в історичній драмі Олександра Сакурова "Сонце" — про останні дні правління японського монарха, напередодні капітуляції в Другій світовій війні.
На першому сеансі, о 15.20, великого ажіотажу в "Жовтні" не було. Галаслива компанія хлопців і дівчат голосно реагувала на репліки акторів, але згодом принишкла.
Любов Григорівна, 51 рік, тримає кольоровий путівник по Японії. Розповідає, що почала цікавитись країною відтоді, як там побувала.
Вона — народний майстер, розмальовує писанки. Влітку художниці пощастило потрапити на виставку в Японії на "Експо-2005".
— У метро, — ділиться вона враженнями, — якщо стоїте на виході, жоден пасажир навіть за плече не торкне, аби пройти. Обходитимуть, навіть через сусідні вагони. Я пораджу сходити на цей фільм своєму онукові, — додає вона. — Хоча не впевнена, що йому сподобається.
Директор кінотеатру Людмила Горгеладзе, 56 років, розповідає, що показувати авторське кіно насправді вигідно.
— На фільмі Олександра Шапіро "Путівник" ми заробили більше, ніж на всіх американських бойовиках, — зізнається.
Письменник Володимир Цибулько, 41 рік, який віднедавна став народним депутатом, каже, що стрічки ще не бачив.
— Усі культурні заходи для мене почнуться на після виборів,— зітхає. — Але я шаную все, що потрапляє на гребінь популярності. Хоча Муракамі вважаю людиною книгоіндустрії. Його книжки майстерно зроблені, з розрахунку на величезні тиражі. Особливої літературної цінності я в них не бачу.
А от інший письменник — Любко Дереш, 21 рік, — іншої думки.
— Фільм "Тоні Токітані" некомерційний. Це означає, що знаменитий японець насправді не є таким попсовим, як про нього кажуть.
2 
1
Коментарі