Ексклюзиви
Вівторок, 20 серпня 2019 06:20

У селі під Жашковом показали сучасну версію "Кайдашевої сім'ї"

Автор: ФОТО: ОЛЕКСІЙ ТОВПИГА
  Юрій Радіонов (голий по пояс) у виставі ”Кайдаші 2.0” київського ”Дикого театру” грає молодшого сина Омелька Кайдаша — Лавріна, виходить від коханки Тетяни (ззаду на драбині) — актриса Анна Абрамьонок, і бачить майбутню дружину Мелашку — втілила Анна Сердюк
Юрій Радіонов (голий по пояс) у виставі ”Кайдаші 2.0” київського ”Дикого театру” грає молодшого сина Омелька Кайдаша — Лавріна, виходить від коханки Тетяни (ззаду на драбині) — актриса Анна Абрамьонок, і бачить майбутню дружину Мелашку — втілила Анна Сердюк

— Літо, а ти чого в резинових чоботях ходиш? — біля магазину в селі Сорокотяга Жашківського району на Черкащині 39-річний чоловік напідпитку зупиняє актора Володимира Гладкого, 32 роки.

10 днів у місцевому будинку культури київський "Дикий театр" репетирував виставу "Кайдаші 2.0". П'єса Наталки Ворожбит створена за мотивами повісті "Кайдашева сім'я" Івана ­Нечуя-Левицького 1878 року. Дію перенесли в наш час. Столичні артисти жили в двох хатах на вул. Молодіжній.

Сорокотягу для творчого експерименту запропонував Володимир Гладкий. Грає старшого сина Омелька Кайдаша — Карпа.

— Я — з Білої Церкви на Київщині. Тут проводив літні канікули, — розповідає Гладкий. Спілкуємося за день до прем'єри. — Живемо в хаті моєї бабусі по мамі. Сюди приїжджаю, як на дачу. Незабаром хочу одружитися зі своєю дівчиною. Вже 10 тисяч доларів вклав у хату, зробив ванну, туалет. Відпочиваю душею в селі. Люди тут хороші, доброзичливі, таких похмурих, як мій Карпо, не зустрічав. Бухає і сам собі каже: "Бо жить мені у цій страні не дають нормально". Постійно ниє. Якщо щось трапляється, то тільки не він у цьому винен. В глибині душі прагне вирватися, не хоче жити, як його батьки, але нічого не робить. Закидає батькові, що той п'є, але сам іде його стопами. Одружився з Мотрею. Думав, що візьме багату й вирветься з цього гнидника. Але по суті опускає у бруд і свою жінку. При Януковичу стає шестьоркою в депутатів. Заганяє для них кабанів на полюванні. Коли "Партія регіонів" тікає з України, знову опускається на дно.

Обізлився, бо їздив на нормальній машині, отримував якісь подачки по 100 доларів і почувався королем у сільському барі. Спілкувався з тими, хто отримував гроші з Росії, тому і свариться з рідним братом Лавріном через Майдан.

Не знаю, якою була б роль, якби репетирували в Києві. У стінах рідного клубу, може, й забагато фонтанірую імпровізаціями. Хочеться, щоб люди шось зрозуміли тут.

До крамниці Володимир Гладкий забіг у сценічному костюмі, без грошей. Просить "на хрестик" дати йому кави. Артиста впізнають, фотографуються.

— Мені кіно й телевізор більше нравляться за театр, — каже Олексій, який жартував про чоботи. Працює у Києві водієм.

— Приїхав у рідне село розслабитися. Колись охороняв оперний, бачив балет. Оцей про лебедів. Не моє. З АТО прийшов 2016-го — от де справжній театр.

Магазин, біля якого розмовляємо, працює у боковому приміщенні будинку культури. Поряд стоїть прямокутний металевий павільйон зі столами й лавками. Це єдине місце в селі, де можна посидіти з розливним пивом чи кавою.

— Дядь Віть, не кричіть, бо злякався, думав, жінка моя знову прийшла, тільки ж додому відправив, — обертається до своєї компанії Олексій.

На подвір'я заходить директор будинку культури Степан Пригодюк, 63 роки.

— Сергійович, вас на газету фотографіровать приїхали, — гукає до нього Олексій.

— Так шо мені, губи накрасити? — Пригодюк присідає на лавку напроти бюста Тараса Шевченка. 2014-го пам'ятник переробили з Володимира Леніна.

— У Сорокотязі більшість землі орендує товариство "Злагода", погані інвестори, — скаржиться Степан Сергійович. — У сусідньому селі орендатори на свята всі витрати беруть на себе, бо сільрада не потягне. Я до наших на Купала ходив — ні рубля не дали. Ми бачимо, як у інших, їздимо зі своїми номерами по району. Наш фольклорний ансамбль "Берегиня" виступав з Олегом Вінником у Червоному Куті (співак виріс у цьому селі Жашківського району на Черкащині. — ГПУ). ­2016-го наша Лілія Стецюк стала переможницею телешоу "Караоке на Майдані". Зараз у Києві веде корпоративи.

Прем'єра "Кайдаші 2.0" відбулася 2 серпня.

Сцена сільського клубу замала, тому грають посеред залу. 207 глядацьких місць розставили по периметру під стінами. Посеред кону 6-метровий стіл, служитиме парканом між господарствами двох синів Кайдаша і дорогою на війну.

Старе пружинне ліжко, шафу й інший реквізит позносили від сусідів Володимира Гладкого, щось знайшли біля його хати.

У драмі "Кайдаші 2.0", за словами авторки Наталі Ворожбит, від першоджерела — повісті Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" — мало що залишилося.

До класичних осучаснених персонажів додався син головихи Артем.

Мотрю Карпо відбиває в нього. Наприкінці вистави Артем одружується з Тетяною — коханкою обох синів Кайдаша. Вона із вдячності огортає Артема справжньою любов'ю. Син Тетяни від Карпа Іван почувається нікому не потрібним.

— А на війну тобі навіщо, Іване? — питає хлопця у фіналі Мотря, коли дізнається, що той хоче на Донбас.

— У мене там буде командир, я буду називати його Батя. Мамка не знає, де я. Вона тепер щаслива. Нехай.

В АТО йде й молодший син Омелька Кайдаша — Лаврін. Його дружина Мелашка від постійної колотнечі зі свекрухою й Мотрею тікає в Київ. Там заводить коханця Тиграна, хоча повертається до чоловіка й продовжує жити з Кайдашами.

— Упізнали і себе, і сусідів. Нам показали, як спілкуємося між собою, ставимося до дітей, а вони — до нас, — каже після вистави Леся Гаврилюк, 45 років.

— Цей бідний хлопчик Ваня при живих батьках не знає, куди себе приткнути. А що потім можна очікувати від молоді? Якщо ти чогось не віддав людині, то й не отримаєш його назад.

— Є театри, що по півроку репетирують. Я працюю над виставою зазвичай місяць-півтора мінімум. Але це був цікавий досвід пожити з трупою комуною. Спілкуватися цілодобово. За дев'ять днів зробити спектакль, — говорить режисер Максим Голенко, 41 рік.

— Якби зібралися в Києві, все виглядало б інакше. Занурення в сільське середовище працює. Щовечора бачимо місцевих, більше схожих від алкоголю на зомбі. Дуже сумно спостерігати за їхньою повільною смертю. Класичного Омелька Кайдаша — голову родини — ще шкода. Хоч і п'є багато, але працьовитий. А на нашого дивишся — при СРСР крав у колгоспі, а зараз нічого не хоче робити.

"Якого хера ти на Майдан наше сало возив тим майданутим? Що ви добилися? Долар був по 8, комуналку підняли, через Майдан війна почалася на Донбасі", — каже його старший син Карпо молодшому брату Лавріну.

Боявся, щоб місцеві на цьому епізоді не почали аплодувати. Не сприйняли за чисту монету. В якийсь момент навіть зловив себе на тому, що це ніби й моя думка. А потім зрозумів, що це шлях у нікуди. Хочеться, щоб ця спроба самоаналізу прослизнула і в глядача.

Київська прем'єра вистави "Кайдаші 2.0" запланована на 30–31 серпня в театральному просторі "Сцена 6" Довженко-центру.

Акторам наливали самогон

— Вразили глядачі. Були стримані, наче не знали, як реагувати, як належить це робити в театрі. Публіка розкішна за сміхом, оплесками, тишею, сконцентрованістю, — каже театрознавиця Анна Липківська, 52 роки. Приїхала у Сорокотягу з Києва на прем'єру "Кайдаші 2.0". — Я дивилася на обличчя. Незалежно від віку, хто в якому іміджі прийшов, сам чи з сім'єю, якби могли вийти й зіграти в спектаклі — зробили б це в принципі так само і про те саме. Снобізму нема дурного міщанського — ой, матюкнулися на сцені, як так можна.

Розмовляємо на подвір'ї Володимира Гладкого. Сусіди й численні родичі актора для столичних театралів накрили стіл, зварили казан рибної юшки, дістали абрикосову й полуничну 55-градусну самогонку. На акордеоні світові хіти грає 10-річний син знайомих.

— Дуже правильна ідея "Дикого театру" — організувати тут свою резиденцію, — ­продовжує Липківська. — Бо для сорокотяжців театр фактично почався, коли вперше побачили в своєму селі київську делегацію артистів. І зараз спектакль продовжується, з усім цим хлібом-сіллю. Це підтверджує, що вистава правильно замішана, якщо абсолютно органічно, плавно все перетекло у такий формат.

Роль позашлюбного сина Карпа Кайдаша — Івана запросили зіграти 12-річну Оксану Починок. Вона донька сусідів Володимира Гладкого. В їхній хаті жила частина театралів.

Зараз ви читаєте новину «У селі під Жашковом показали сучасну версію "Кайдашевої сім'ї"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 54
Голосування Чи можливий мир на Донбасі за "формулою Штайнмаєра" (вибори+відведення військ+амністія бойовиків+особливий статус Донбасу)?
  • Так, пора закінчувати війну любими способами
  • Ні, мир буде тільки після перемоги
  • Потрібно далі проводити переговори та залучити до них США
  • Війна в Україні закінчиться тільки після повернення Криму
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути
Погода