У німецькій сім'ї вперше в житті наїлася

У збірці твори 35 авторів. Серед них письменниці Марія Матіос і Людмила Таран. А також ті, хто занотував розповіді родичів.

— На сайті "Історичної правди" ми попросили людей розказати свою правду про війну, — говорить Кіпіані. Він упорядкував збірку. — Отримали майже сотню текстів. Частину з них об'єднали в книжку. Це один із проектів примирення бійців, які воювали по різні сторони фронту.

Друга світова для мого покоління — це погані німці й хороші наші. Але це не так однозначно. Одна авторка надіслала історію, яку розказала перед смертю баба. Її дитиною вивезли на роботи в Німеччину. У радянській свідомості вважалося, що остарбайтер — це раб, якого зневажали. А та жінка розповіла, що в німецькій сім'ї вперше в житті наїлася. Усе робила разом зі своєю німецькою названою сестрою — їла, працювала. Для неї не робили винятків. 1945-го вирішила повернутися додому. Тоді німецька жінка сказала своїй доньці: "У тебе сукня краща — віддай сестрі. Вона має повернутися додому красивою".

Із таких людських історій, врівні з архівними документами, й складається історія Другої світової.

— Для мого діда війна почалася 1940 року. Він казав: "Ми окуповували Литву", — пригадує історик і журналіст 41-річний Олександр Зінченко. Для збірки написав про долю Петра Мовчана й інших чорнопіхотинців. Так називали загони солдатів, що пережили німецьку окупацію. Часто їм не видавали форму, й на фронт вони йшли в звичайних чорних піджаках. — Друга світова складається з мозаїки історій, що замовчували. Існували тільки в усних переказах. Якось увечері дід розповів, як вони, відступаючи від Литви, під Можайськом натрапили на автобус із дітьми. Вони сиділи, як статуї, — замерзли. На щоці однієї дитини застигла крижана сльоза.

Дід усе життя це пам'ятав. Коли я запитав його, що він написав на стіні Рейхстагу, зніяковів: "Я не написАл, а напИсал".

Вахтанг Кіпіані планує підготувати продовження книжки "Друга світова. Непридумані історії". Перший том збірки коштує у книгарнях 110 грн.

×