27 cічня скульпторові та художнику Іванові Гончару виповнилося б 95 років. У музеї Гончара презентували перший том альбому робіт Івана Макаровича — "Україна й українці". Усього ж обіцяють видати 18 томів.
У першому томі зібрані унікальні фотографії кінця ХІХ — початку ХХ століття, які Гончар зібрав під час експедицій по Україні. На кожному зі 160 аркушів — замальовки фрагментів традиційного орнаменту: на посуді, рушниках, скринях, килимах, писанках з Поділля, Наддніпрянщини, Буковини, Кубані.
Син художника, Петро Гончар, 56 років, — також художник. Нині він керує музеєм. Розповів, що під час етнографічних експедицій його батька кілька разів арештовували.
— В одному селі вчителька написала заяву в міліцію, начебто у колгоспі з"явився іноземний шпигун-агітатор, який розпитує селян про старі часи та про панів. Радянська влада робила такі провокації свідомо — "для профілактики".
Перший том альбому Гончара видав директор друкарні "Оранта" 40-річний Павло Сачек за свої гроші. Жодної спонсорської чи державної допомоги проект не отримав. Видавець розповів "ГПУ", що тепер хоче якнайширше презентувати альбом у Харкові та Львові.
— Може, якийсь меценат профінансує наступні томи, — пояснює.
Каже, що вже домовився з "Оболонню" та кількома комерційними банками, які закуплять дороге видання, аби дарувати його іноземним партнерам. Ще сподіваються, що"Фонд 3000" Катерини Ющенко, 44 роки, розповсюдить частину накладу в краєзнавчих музеях.
Під час етнографічних експедицій Гончара кілька разів арештовували
На урочистостях був міністр культури Ігор Ліховий, 48 років. Він запевнив, що в бюджеті будуть кошти на книговидання — треба лишень подати заявку на участь у тендері. До кінця свята міністр не добув. Біля дверей якийсь вусань у зеленій куртці намагався його затримати.
— Не можу, — вибачився той. — Спізнююся в оперу — на прем"єру "Мойсея" Мирослава Скорика. Знову доведеться перевдягатися в машині...
Письменник Микола Кагарлицький, 69 років, пригадав, як колись, ще в 60-х, зустрів Гончара на Співочому полі. Там разом із Ніною Матвієнко, 58 років, вони співали веснянки. Пані Ніна — невістка Івана Гончара: вона одружена з його сином Петром.
Матвієнко прийшла на свято в довгій, вишитій білим по білому сорочці, що визирала з-під темної спідниці, розшитої квітами. Її шию прикрашав ґердан (прикраса з бісеру), а голову — білий обруч. Настоятель однієї з київських церков, отець Всеволод, подарував Ніні Митрофанівні букет білих троянд.
Зала була переповнена: люди стояли при вході, під стінами. Щасливчики сиділи на дерев"яних лавках. Режисер Сергій Проскурня, 48 років, прийшов у чорному костюмі, у якому був на концерті гурту "Брати Гадюкіни" в Палаці спорту. Брюки заправив у високі військові черевики.
— Це парадна форма офіцера британської морської піхоти часів Другої світової. Зі справжнього англійського сукна, — з достоїнством розповів він "ГПУ". — Дуже зручне і красиве вбрання. Його мені пошили костюмери Черкаського драмтеатру. Я люблю одягати військові речі, надто коли треба зазирнути в Міністерство культури.
Проскурня теж пішов трохи раніше. На виході його перехопили офіціантки у вишиванках і не відпустили без чарки та пиріжка з капустою. Гостей пригощали також пиріжками з вишнями, маком, картоплею і грибами. Офіціантки розносили на підносах біле та червоне вино і горілку з перцем.
Петро Гончар розповів, що планує розширити експозицію, створити в музеї театр фольклору та народного обряду й проводити майстер-студії з народних мистецтв.
— Але нам бракує приміщень, — поскаржився. — Разом із музеєм у цьому будинку досі тулиться гуртожиток Міноборони.
— А скільки людей у вас у штаті? — цікавлюся.
Я люблю одягати військові речі, коли треба зазирнути в Міністерство культури
— Сорок.
31-річний Руслан Павлюк — старший науковий співробітник Музею Гончара.
— Заробляю 330 гривень, — розповів він. — А підробляю нічним охоронцем.
Руслан дуже колоритний: з оселедцем, козацькими вусами й золотою сережкою в лівому вусі.
— Тебе не запрошують зніматися в історичних фільмах чи рекламі? — цікавлюся.
— Запрошують, та я не запрошуюся, ще й за копійки, — відказав.
До нього майже впритул підійшов фотограф і клацнув.
— Старий, зітри! — схопив його за руку Руслан. — Доки не зітреш — нікуди не підеш! Не хочу, щоб на мені заробляли, — пояснив. — Якось побачив свою фотографію в одному російському журналі. Я там сидів, підперши рукою голову, а підпис гласив: "Україна зажурилася".
Уже йдучи, поцікавився біля книжкової розкладки, скільки нових альбомів Гончара купили.
— Привезли 12 примірників і всі продали, — сказала продавщиця. — Кожен по 150 гривень.
3 
1
Коментарі