Майже тисяча рукописів надішла на 20-й конкурс "Коронації слова" в номінації "Романи".

Експерти обрали 18 фіналістів. Першу премію отримав роман Ольги Саліпи з Хмельницького "Оля", присвячений письменниці Ользі Кобилянській. Другу премію дали твору киян Ірини Мельниченко та Вадима Геращенка "Живі. Всупереч". Третю — "Руїні" Василя Краса з міста Лиман Донецької області.

— Немає такого, щоб одна тема з року в рік була основною на "Коронації слова", — каже член журі 55-річний Віктор Разживін, викладач Донбаського педагогічного університету. — Твори про війну на Донбасі є кілька років підряд. Але це не означає, що вони гарантовано стають переможцями.

Конкурс шукає для романіста видавця, а для України — бестселери. Тобто літературу, розраховану на широкого читача.

"Оля" цікава і для фахівця-дослідника, і для учня, який чув про Кобилянську, її романи "У неділю рано зілля копала" чи "Земля". Це неординарний погляд на знану особистість. Авторка намагалася показати Кобилянську не як культурно-просвітницьку і громадську діячку, письменницю. А як жінку, яка шукає свій шлях.

Ольга Саліпа закрутила інтригу, зв'язала ці події із сьогоденням. У нас існує певна забронзовілість стосовно класичних письменників, на яких нібито має бути єдино правильний погляд. Так не буває. "Оля" — новий яскравий погляд. Якби школярі читали такі романи про письменників, вони більше тягнулися б до їхніх творів. Бо уявляли б їх людьми, а не статуями. В романі є любовні сцени. Та я не бачу проблеми, якщо це прочитає старшокласник.

Роман "Живі. Всупереч" розповідає про долю української родини під час колективізації.

У книжці використані факти з біографії сім'ї співатора Вадима Геращенка. Знайшов щоденник баби після її смерті. Із села на Запоріжжі 14-річною опинилися в Сибіру. З молодшою на два роки сестрою змогли повернутися в рідні краї. Допомогла їм людина, яка, здавалося б, мала бути найбільшим ворогом і знищити їх.

У романі Ірини Мельниченко й Вадима Геращенка добре виписане історичне тло. Це документально-художній твір.

Третю премію отримав історичний роман "Руїна". Це друга книжка Василя Краса. Автор використовує пригодницький елемент. Кожен розділ завершує на цікавому моменті, заохочуючи читати далі. Розповідь легко викладена. А водночас — це величезна робота над історичним матеріалом. Василь Крас використовує застарілі слова — турецькі, татарські. Наприкінці дає словник цієї лексики.

Історичні романи серед читачів мають сталий попит. Бо сьогоднішні події в Україні продиктовані минулим.

На мене приємне враження справили ще кілька творів. Четверте місце посів "Крос у небуття" Юрія Сороки з Хмельницького. Кримінальний роман про міліцію 1990-х, корумповану систему і чесних людей, які в ній працювали.

Сьоме місце посів "Рефлекс медузи" Роксолани Сьомої. Описує складні стосунки двох індивідуалістів — матері й сина. Означила твір як психологічний роман. Хоча фахівці можуть сказати, що він антипсихологічний. Про юнацький нарцисизм, стосунки у сім'ї, життя тільки для себе.

×