Модний російський музичний проект "Хор Турецького" виступив у десяти містах України. Два останні концерти пройшли в Києві, в Палаці Україна.
— Ми починали як хорова капела при Московській синагозі, — розповідає 43-річний Михайло Турецький. — Недавно нам виповнилося 15 років. Організували собі турне: облетіли Росію — від Мурманська до Калінінграда. Навіть мали свій літак, на борту якого було написано "Хор Турецького". А тоді нам дали поїзд із локомотивом, який возив нас 33 дні.
В Україні "Хор Турецького" співав уперше. Знаменитий він голосами "от кутюр": музиканти беруть чотири з половиною октави. У Євгена Кульміса бас-профундо — найнижчий голос, який взагалі рідко зустрічається у природі. В українця Михайла Кузнецова — тенор-альтіно: рідкісний голос на межі чоловічого й жіночого.
Співав цей хор і в кінотеатрі "Кодак", де зазвичай вручають "Оскари". І в найбільшому казино світу "Тадж-Махал", яке належить мільярдерові Дональду Трампу. Його солісти — почесні громадяни Атланти і Бостона. А мер Маямі навіть запровадив на їхню честь свято: його відзначають 6 січня. Хор виконує все: "Отче наш" і "Мурку", арії з опер і радянські мелодії. А якось переспівав навіть телефонний довідник.
— Ми навіть казахську мову опанували, — хвалиться Турецький. — У нас співають кілька українців у третьому, другому коліні. В Україну приїхали з любов"ю, хоч, може, вибрали і не найкращий час — вибори...
Купуй! Підходь! CD — по 60 гривень, DVD — по 130
— Дешеві квитки, до 100 гривень — розмели півмісяця тому, — повідомила "ГПУ" адміністраторка столичного палацу "Україна" на ім"я Раїса. — Залишилися тільки по 750...
Перед початком концерту перекупники продавали квитки в партер дешевше — за 100 грн. На сцену Турецький вибіг захеканий: до останнього роздавав інтерв"ю. Десятеро хористів вийшли в чорних костюмах зі стразами.
Після перерви деякі композиції росіяни співали, додаючи живі голоси до фонограми. На двох сценічних екранах було помітно, що вони не потрапляють у слова.
Турецький вигукував:
— Мы, москали, говорим вам вива!
Після виступу музиканти пропонували публіці шість своїх дисків за захмарною ціною.
— Купуй! Підходь! — припрошував пан Михайло. — CD — по 60 гривень, DVD — по 130. Автограф входить у вартість квитка!
Прізвище Турецький – не псевдонім? — розпитуємо його дорогою до гримерки.
— Ні, мамине, — каже Турецький. — У війну її родину знищили, і мама просила зберегти прізвище. Батько погодився, аби мене записали Турецьким.
Повз нас прошмигнула 21-річна Наташа — донька Турецького від першого шлюбу. За нею поспішають журналісти. Дівчина зачинилася у гримерці, залишивши під дверима охоронця.
— Вона дуже схожа на свою маму, — каже Турецький. — Олена загинула в автокатастрофі. Так само не хоче займатися музикою, закінчує юридичну академію.
У гримерці він сідає на кришку піаніно. На столі — початий йогурт, апельсини, пляшка коньяку.
Це правда, що друга дружина у вас – іноземка?
— Вона американка — ком-п"ютерний програміст, непоганий дизайнер. У Лос-Анджелесі Ліана мала високооплачувану роботу, шикарну віллу. Російської зовсім не знала, плутала "тарелку" і "табуретку", — сміється. — Але ми переїхали до Москви, і в нас народилася дочка Еммануель.
Російської зовсім не знала, плутала "тарелку" і "табуретку"
Чому не залишилися в Америці?
— Я заробляю стільки грошей, що можу взяти квиток у будь-яку точку світу, — знизує він плечима. — Мій двоюрідний брат Володимир Пінковський, який придумав "Пентіум 3", живе в Лос-Анджелесі. У Росії від нього було б більше толку...
Це правда, що ви працювали вантажником?
— Так, але заробляв більше, ніж замміністра! У замміністра була зарплата 350 рублів, а в мене – 1000. Я ж мав три роботи. Удень був вантажником в універмазі, вночі приймав там машини з товаром, а у вільний час вчив дітей співати в хорі.
На прощання Турецький каже:
— Хочу відкрити школу мюзиклу в Москві. І заспівати з Мадонною. Тільки треба багато інстанцій пройти, щоб до неї добратися.
3 
1
Коментарі