П'ять номінацій на "Оскар" отримала стрічка американського режисера 49-річного Квентіна Тарантіно "Джанґо вільний". Українська прем'єра фільму відбулася 16 січня у київському кінотеатрі "Кінопалац".
— Назвіть фільми, де Тарантіно виступив режисером, — перед показом троє юнаків у холі кінотеатру змагаються у конкурсі. Приз — пляшка горілки у формі футбольного бутса.
— Емм, "Шрек"? — відповідає найнижчий.
— Ні, Тарантіно не знімав "Шрека", — каже ведучий. Наступний учасник здається.
— Можу всі назвати. За часом чи за рейтингом? — перемагає Андрій, років 30, у високих гумових чоботях і піджаку в клітинку. Називає з десяток фільмів.
Червону доріжку постелили так, що впирається в ялинку. Біля неї з великих пластикових стаканів п'є колу гурт "Пара нормальних".
— Хочу, щоб добряче полоскотав мені нерви. Тарантіно це вміє, як ніхто, — каже співачка 28-річна Ганна Добриднєва. Її ніс прикрашає золоте колечко, тримає смартфон. — У нього особлива агресія та неймовірний гумор.
Дія вестерну відбувається в Америці. Темношкірого раба Джанґо звільняє німець, доктор Кінґ Шульц. Джанґо має допомогти йому, за що отримає свободу й гроші. Шульц заробляє тим, що вбиває злочинців, яких влада не може впіймати. У стрічці понад 30 разів звучить неприйнятне у США слово "ніґер".
— Все одно всім любов рулить, — каже після фільму лідер гурту "ТНМК" Фагот — Олег Михайлюта, 38 років. — Усе за калькою, за шаблоном, але все одно по-новому. Дивишся на одному подиху й розумієш, що Тарантіно таки красавєц. Український переклад сподобався. Дуже запам'яталася фраза: "Негр-работорговець — це найгірше, що може бути. Це навіть гірше за негра-управителя". Тільки Тарантіно може так красиво опустити Обаму.
Бюджет стрічки — $100 млн. У США збори за три тижні сягнули $126 млн. Уперше за останні 15 років ім'я актора Леонардо Ді Капріо на кіноафішах стоїть не на початку — він виконав другорядну роль рабовласника-мерзотника.
— Враження від фільму — і круто, і нудно водночас, — розповідає київська письменниця Лада Лузіна, 37 років. — Але все-таки більше хороших емоцій. Ні за що не пішла б на вестерн, якби це був не Тарантіно — занадто передбачуваний жанр для мене. Перед показом зустрічаю Сергія Пояркова. Страшенно засмучений. Каже: "Чув, що Тарантіно зняв новий фільм. А скрізь — постери "Анни Кареніної". Так я і подумав, що фільм про неї". До зали він не пішов. Я аж сама засмутилась. Справді, круто б було: рейки дибки, Кареніна з вибухівкою, підірваний поїзд із Вронським. Шедевр.
Коментарі
1