—?Пропустіть лікаря Тараса! Він лікував Петриненка! — кричать двоє літніх жінок біля входу столичного театру ім. Івана Франка. 5 листопада Тарас Петриненко виступає там з ювілейним концертом "Останній з могікан". 10 березня співаку виповнилося 60 років.
—?Зайвого квиточка не маєте? — чути звідусіль.
Охочих потрапити на концерт більше, ніж вільних місць. Продали близько тисячі квитків.
—?Будете вдома своїми чоловіками командувати, а не мною, — каже високий чоловік у чорному плащі, який перевіряє квитки на вході.
Після суперечки 62-річного Олега Івановича пропускають до зали.
—?Ви справді лікували Петриненка? — запитую.
—?Так, 1995-го його отруїли миш'яком, він чуть не помер. Знайшов мене, бо почув від людей, що я лікар-цілитель. Якби не я, він сьогодні не співав би.
—?Не люблю ювілеїв, — каже Тарас Петриненко перед концертом. — Це як репетиція поминок.
Зал стоячи вітає оплесками музиканта. Він хреститься і дивується, як багато людей зібралося. У Києві не давав концертів 10 років.
—?Легше дати 10 концертів у Львові чи Франківську, ніж один у Києві, — розповідає. Починає з першої професійно написаної 1970-го пісні "Весна і ти". — Створив її того ж року, що Івасюк — "Червону руту". Примудрився написати про "золото сонця і неба блакить". Влада вирішила, що мався на увазі національний прапор. Пісню зняли з ефіру.
Після ліричної "Там за обрієм" Петриненку дарують жовто-блакитний букет і він співає "Я задихаюсь, мамо". Мати — народна артистка СРСР 83-річна Діана Петриненко сидить у партері. Струнка, нафарбована.
—?Майже всі пісні сина — улюблені. Тільки що це у нього на ногах — чуні якісь? — запитує Діана Гнатівна.
Тарас Петриненко впродовж туру Україною виходить на сцену в білих кросівках. Мати отримала Шевченківську премію на 24 роки раніше за сина.
Між піснями Тарас Петриненко читає свої вірші, ділиться спогадами.
—?Їхали з мамою у київському тролейбусі бульваром Тараса Шевченка. Жінка, яка сиділа поруч, сказала: "Какой хороший мальчик. А почему он у вас по-украински разговаривает?" — "Бо ми — українці", — відповіла мама. — "А как тебя зовут?" — спитала пасажирка. — "Тарас", — відповів. — "Какое дурацкое имя вы дали ребенку, мамаша". Отак незнайома жінка в київському тролейбусі, сама того не бажаючи, навчила мене бути українцем.
Наостанок цитує вірш Тараса Шевченка "Мені однаково, чи буду…". Пісню "Україна" зал співає разом із Петриненком стоячи, як гімн. Діана Гнатівна витягує кожну ноту своїм сопрано.
—?Більше 20 років тому, коли вів свою першу передачу, на випуск прийшов Тарас Петриненко, — пригадує після концерту телеведучий Костянтин Грубич, 45 років. — Тоді наша незалежність лише починалася і він для мене був постаттю міфічною. Я не настільки наївний, щоб вважати, що його пісня "Україна" може об'єднати націю. Нас мають об'єднувати економіка та совість. І того, й іншого нам бракує. А Петриненко — як щеплення від байдужості.
Квитки на концерт коштували 80–800 грн. Їх розкупили за два тижні до заходу. Тоді організатори вирішили влаштувати в Києві додатковий — 8 грудня.
1 
1
Коментарі
5