У вівторок у київській галереї "Арт-Блюз" на Андріївському узвозі відкрилася виставка живописця Темо Свірелі, 42 роки, під назвою "Ланцюг безглуздих відображень".
6-річна донька Свірелі Далі бігає серед гостей у білій гаптованій плетеній сукні й шапочці.
— Мамо, дай листочок, я хочу малювати, — смикає дружину Темо Ірину за плаття.
— Дочка у нас геній спілкування. "Далі" з грузинської — те саме, що Діана чи Артеміда, — покровителька птахів і лісів. Ім"я дочці чоловік вибирав, — розказує Ірина Воробей. — А "Свірелі" — це псевдонім, грузинською означає "родом зі Свірі". Це село у Західній Грузії, в якому Темо провів дитинство з улюбленою бабусею Аною.
Чоловік вас малює? — цікавлюся.
— Я йому не позую, але іноді він показує на якогось персонажа і жартує, що це я.
Темо прийшли підтримати грузинські художники, які теж живуть у Києві: Давид Шарашидзе, Бадрі Губіанурі, Георгій Мімінушвілі.
— Грузинських митців у Києві мало, але вони дружні й активні, — пояснює арт-директор галереї Соломія Савчук, 30 років. — Щороку в травні, до Дня незалежності, вони роблять колективну виставку. Одна невеличка робота коштує тисячу доларів.
— Сегодня такое футбольное настроение, какая тут выставка! — сміється Свірелі. — Учора після матчу Україна — Швейцарія до третьої ночі ходив по вулиці з прапором України в руках і з грузинським — на шиї.
Поки батько говорить, Далі обіймає його за ліву ногу.
— Прошу слово, — сміливо озивається дівчинка. — Папа поздравляю тебя, у тебя такая выставка, она такая, — заплющує очі. — Спасибо всем, кто пришел. Спасибо им за то, что им повезло.
Зал вибухає сміхом і аплодує. Гостям наливають червоне і біле сухе вино, але не грузинське. Вносять оливки, нарізаний кубиками сир і крекери. Свірелі бере бокал і пропонує пройти у кабінет директора галереї, де не так гамірно.
— Моя виставка — про непостійність і ефемерність життя, — сідає на сірий шкіряний диванчик.
До третьої ночі ходив по вулиці з прапором України в руках
В "Арт-Блюзі" виставили 19 робіт. На них художник зобразив блазнів і клоунів, схожих на П"єро.
— У ляльках поєднані сум і радість, — пояснює. — У моїх роботах немає кічу. Вони розраховані на інтелігентного глядача.
Як ви потрапили до Києва?
— 1993-го разом із Бадрі Губіанурі робили виставку "Молочний міст" у художньому музеї в Києві. Познайомився там з майбутньою дружиною. Завжди знав, що не буду жити в Тбілісі. Але не думав, що зостанусь у Києві. Тепер Давид, Бадрі, Гія і я з сім"ями любимо виїжджати в дубовий гай за кіностудією Довженка.
Де ви навчалися?
— Диплом Тбіліської художньої академії так і не отримав — їздив із виставками по різних країнах. Найкраще навчання — у Луврі, Ермітажі, в Будапешті. Якось потрапив на виставку Рафаеля в Парижі.
Хто купує ваші роботи?
— Українські політики і бізнесмени. Але складні картини, на яких немає нічого зайвого, зазвичай ніхто не розуміє.
Три, чотири нулі? — намагаюся дізнатися ціну за його картини.
— Чотирьох, мабуть, немає.
А в Грузії мали виставки?
— Чотири рази був у Франції, два — у Швейцарії, раз у Іспанії. Але в Грузію не міг потрапити. Європа — відкритий світ, там легше пересуватися. Скоріше до Грузії з наркотиками пропустять, аніж з моїми картинами. Другого серпня у мене буде ще одна виставка — у Франції.
Його друзі, усі художники, прийшли в схожих чорних футболках і світлих штанах.
— Ми не домовлялися, — сміється Бадрі Губіанурі, 44 роки. — Просто грузини люблять класику — чорне і біле.
— Темо був одним із перших, хто ходив із прапором на Майдан, — розповідає про друга Давид Шарашидзе, 47 років. — Ми до нього приєднались.
Свірелі підходить до скульптора Георгія Мімінушвілі, 48 років. Обнімає.
— У мене майстерня на вулиці Хорива. Там такий затишний дворик, наче у Тбілісі, — розповідає Георгій. — Посадив там виноград, зробив три пляшки вина. Рецепти знаю: мої діди цим займались. Із сином Костянтином посадили ще й білий столовий виноград. Коли мені було п"ять років, дід Микола мене напоїв, — пригадує зі сміхом. — "Держать стакан может — значит мужик", — виправдовувався перед бабусею.
— Картини мого тата мені всі подобаються, бо це мій тато, — смикає Далі спідничку. — Мене він теж малює, але тільки олівцем.
Виставка триватиме до 10 липня. Принт-копії живопису Темо Свірелі можна побачити в кафе "Антресоль" на бульварі Шевченка.
1964 — народився в місті Цхінвалі у Грузії
1983 — закінчив Цхінвальське художнє училище
1990 — переїхав до Москви
1992 — вступив у Тбіліську академію мистецтв
1993 — у Києві зустрів Ірину; став членом Міжнародної федерації художників Росії
1998 — член Міжнародної федерації художників Грузії
2000 — народилася донька Далі
Виставлявся у Німеччині, Чехії, Бельгії, Франції, Швейцарії, Росії.
2 
1
Коментарі