— З точки зору найближчих друзів ми — зрадники, — каже київський письменник Сергій Дяченко, 68 років. З дружиною і співавтором Мариною Дяченко останні чотири роки живуть у Москві. Пишуть сценарії для російських серіалів. До Києва приїхали на форум фантастики "Єврокон", що відбувся 11-13 квітня.
— Страждаємо, бо працюємо зараз у кіно і телебаченні більше, ніж у літературі. У жовтні має вийти фентезі "Темний світ". Також пишемо сценарій моторошно-містичної історії "Сьома руна". Стівен Кінґ нервово курить осторонь, — усміхається Сергій Сергійович. — Готуємося до екранізації нашої містичної повісті "Вітрильний птах" про агентство добрих послуг. Там психолог-актор уживається в роль клієнта і допомагає у житті.
Сценарій за романом Дяченків "Віта Ностра" розглядає російський режисер Тимур Бекмамбетов. Також його хочуть поставити в одному з московських театрів.
— Після касових зборів в США фільму "Особливо небезпечний" Бекмабетов відкрив у Росії дві власні студії, — продовжує Сергій Дяченко. — Одна спеціалізується на комедіях, друга — на містиці й фантастиці. Спілкуючись з Бекмабетовим, відчуваєш струм високої напруги, яким він б'є. Настільки талановитий кіношник, що це заважає справі. Обговорюєш сценарій — у нього народжується мільйон ідей. І доки всі не обговориш, зробити крок далі не дозволить. Якось він обмовився, що мріє зняти фільм про дракона. Не дає йому спокою герб Москви, де Святий Георгій убиває гада. Знаменитий голлівудський сценарист писав йому сценарій, узяв за це добрі гроші, але Тимуру не підійшло. "Слухай, — кажу, — так у нашому романі "Ритуал" є про драконів усе, що треба знати". Тепер "Віту Ностру" відклали, і Бекмабетов працює над "Ритуалом". Читає десятий варіант нашої адаптації книжки для кіно. Не маю права за контрактом говорити про сюжет. Нас 17 років після виходу книжки завалюють листами прихильники — питають, чи загинув герой.
Сергій Дяченко 1989-го закінчив сценарний факультет ВДІКу.
— Помиляються ті, хто говорить, що автори сценаріїв — другосортні літератори. Я кіно дуже люблю. Зі стрічкою "Сумління в білих халатах" про лікарські помилки мені вперше пощастило побувати в Парижі (1991-го вона здобула приз на міжнародному фестивалі медичних фільмів. — "ГПУ"). Туди ж колись привіз заявку на документальний серіал, де хотів порівняти двох тиранів — Сталіна й Наполеона. Французький режисер, який прочитав мій сценарій, обурився і викликав через перекладача мене на дуель. Я ж не знав, що для французів Наполеон — великий демократ і символ нації. Довелося прийняти виклик. Сказав, що за нашими традиціями зброю обирає той, кого викликають. Прийшов до нього наступного дня з чотирма пляшками горілки і пропозицією позмагатися, хто кого переп'є. З режисером ми подружилися.
Нещодавно Дяченки закінчили дитячу повість про кентавра.
— У березні отримали за неї російську дитячу літературну премію "Аліса". За трилогію "Ключ до королівства" нагородили мільйоном рублів (257 тис. грн. — "ГПУ"). Дізнавшись про цю нагороду, до нас приїхав літературний агент із Нью-Йорка. У США вийшли чотири наші книжки. Поки що електронні, але таку літературу там продають законно. Не такі ми вже і зрадники.
2 
1
Коментарі