"Я такий радий бути в Україні", — всміхається російський актор 74-річний Сергій Юрський, оглядаючи переповнену залу кінотеатру "Київ". Він проводить майстер-клас на київському кінофестивалі "Молодість". Привіз три свої картини: драму "Півтори кімнати", намальований фільм "Півтора кота" (обидва присвячені письменникові Йосипу Бродському) та абсурдний телефільм "Із приводу голомозої співачки". Усі стрічки зібрали аншлаг.
— "Молодість" — один із небагатьох фестивалів, на який варто їхати, — каже Юрський. — Їх зараз багато розплодилося. Якби хоч на них фільми нормальні показували. А то на деякі стрічки страшно дивитися.
Зауважує, що до кінотеатрів ходить рідко, бо сучасне кіно його розчаровує.
— Найбільше не сподобалася російська стрічка "Адмірал", — кривиться. — Стільки галасу наробили, а дивитися немає на що. Тепер фільми виробляють швидше, ніж печуть пиріжки. За радянських часів за день знімали 2,5–3 хвилини екранного часу. А зараз? Один день — одна серія. Хоч я "Із приводу голомозої співачки" знімав сім днів, цей фільм триває менше години. Мені пощастило, що актори знали текст. Тепер це рідкість. Усі грають із навушниками. Суфлери підказують у них, що казати.
Свої стрічки Сергій Юрський фільмує в жанрі абсурду. Мовляв, то єдина можливість дати глядачеві по мізках.
— Це найвища форма сатири, — прицмокує. — Мій абсурд розпочався з Гоголя. Коли 20 років тому я в Москві поставив виставу "Гравці 21", усі були в шоці. Текст Гоголя не змінював, бо в ті часи до лексикону повернулися слова "госпожа", "Петербург". Він був цілком органічним. Я лише дію переніс у наш час, і місцем її обрав Сочі.
Каже, іноземці абсурду не розуміють.
— У Франції на таких виставах завжди аншлаг. Але глядачі йдуть із цікавості. Потім друзям розповідають: "Ми теж були. І теж нічого не зрозуміли". Я був на таких спектаклях кілька разів. Дивився "Із приводу голомозої співачки". Зала маленька, осіб на 60. Сміявся лише я. Та й то через те, що погано розумію французьку. Цей спектакль вони ставили 15 тисяч разів. Змінилася маса акторів. А ті, хто ще не вмер, втратили розуміння, що грають.
Зараз усі актори грають із навушниками. Суфлери підказують їм текст
У Києві актор був два дні. На дозвіллі гуляв столицею.
— Ходив парками і насолоджувався осінню. Я приїхав у Київ застудженим, але ваше чисте повітря без московського пилу стало для мене чудовими ліками. Я був усюди, навіть на мосту Метро. Там є пішохідна зона, а пішоходів — жодного. Я був сам. Почав рахувати, скільки машин за хвилину проїздить повз мене, й збився. Таке ж відчуття в мене було, коли вперше потрапив до Америки на Хайвей. Там теж ніхто не ходить. Кожен сидить у своїй металевій коробочці й спостерігає за світом крізь лобове скло. Люди байдуже дивилися на Дніпро, на мене. Я відчув себе до болю самотнім. У Росії такого немає. Там пішоходи ще не вимерли.
Юрський оселився в готелі на Дніпрі. Особливих вимог до організаторів не висував
— Комфорт, — зітхає. — Ось те слово, що нас поїдає. В Уганді рівень води впав на 8 метрів. А все через те, що європейці довго миються. Треба жити скромніше.
Застібає великий чорний ґудзик на темному піджаку. Вбраний у синій светр і світло-блакитну сорочку. Каже, все з радянських часів.
— Я трохи відстав від прогресу. Не маю ні мобільного телефону, не Інтернету. Вчора після творчого вечора підійшов чоловік. Каже, що знайомий із моїм сайтом, прочитав там мою прозу. А я навіть не знав, що маю сайт. Хоча в мене є комп"ютер, замість друкарської машинки стоїть. Написав на ньому останні книжки. Не думайте, що я скаржуся. Це не вереск людини, яка відстала від потяга й на весь перон кричить "От сволота! Роз"їздилися тут". Я просто ще не встиг.
На "Молодості" зірвався показ єдиної української стрічки
27 жовтня на кінофестивалі "Молодість" зірвався показ українського фільму "Відторгнення". Його зняв 30-річний режисер Володимир Лєрт власним коштом. Це єдина вітчизняна стрічка, яка змагається за головний приз фестивалю — "Скіфського оленя" й нагороду $10 тис. У ній зіграли музикант Сергій Бабакін та актор Богдан Ступка. Музику написав гурт "Бумбокс".
— Я заходжу до зали, а там якийсь тріск, шум, — обурюється Володимир Лєрт. — Кажуть, поламалася проекційна техніка.
Фантасмагоричну драму "Відторгнення" він зняв за мотивами однойменної повісті Андрія Саломатова. Це історія кохання Андрія Лупцова до балерини Белли.
Картина викликала найбільший ажіотаж. Подивитися її прийшли понад 300 людей. Аби потрапити до зали, глядачі змели білетерів.
— За будь-яку ціну маю туди потрапити, — каже студент театрального інституту Юрій Дим, 21 рік. — Це єдина нормальна українська стрічка. А не попсове російське кіно, яке штампують вагонами.
Високий чоловік у шкірянці піднімається на сцену. Оголошує, що "Відторгнення" не демонструватимуть. Просить глядачів не розходитися, обіцяє показати інший фільм. Члени журі встають і першими покидають залу. За ними виходять глядачі.
— "Відторгнення" з конкурсу не зніматимуть, його показ перенесуть на інший день, — кажуть організатори.
6 
1
Коментарі