12 грудня у столичній книгарні "Є" відбулася зустріч із 80-річною Деніз Епштейн — донькою французької письменниці українського походження Ірен Неміровськи. У 1930-х вона була однією з найвідоміших у Франції авторок. Видавала по роману щороку. Жила на гонорари, які в чотири рази перевищували прибутки чоловіка — голови відділу міжнародних відносин паризького Північного банку. Книжки Ірен перекладали по всій Європі, екранізували й ставили за ними вистави.
Після Другої світової війни про Неміровськи забули. Фашисти заборонили друкувати її твори, а сама авторка загинула в Освенцімі. Слава до неї повернулася 2004-го. Її доньки видали три раніше неопубліковані романи матері: "Французька сюїта", "Володар душ" і "Жар крові". У Франції вони стали бестселерами.
— Мама була єврейкою. Під час війни євреям забороняли публікувати художні й наукові твори, — розповідає Деніз. — Перед арештом вона постійно щось писала. Усі нотатки ми з сестрою склали у валізу. Роками я всюди носила її з собою, але не читала майже шість десятиліть. Вірила, мама повернеться. Пізніше думала, що там її особистий щоденник, у який нікому лізти не варто.
Деніз відкрила валізу 2000-го. У ній було три неопубліковані романи, нотатки, вірші — французькою, англійською та російською. Останні написані ще в юності в Києві.
— Останнє, над чим працювала Ірен, — це "Французька сюїта", епопея про долі біженців 1940-го. Тоді Францію окупували німці. Городяни тікали з країни. Мама гостро передала емоції людей у критичній ситуації. Планувала створити п"ять томів, але встигла два. Паперу та чорнил було обмаль, тому писала мініатюрними буквами. Я прочитала роман з лупою. Сама переписала рукопис, потім передруковувала на комп"ютер. Часто забувала зберегти файл, доводилося набирати спочатку.
У романах "Собаки й вовки", "Обдарована дитина", "Осінні мухи" Неміровськи згадує Київ та Одесу.
Паперу та чорнил було обмаль, тому писала мініатюрними буквами
— У Києві мама прожила до 14 років. Але про нього розповідала рідко. Мабуть, спогади були болючими. Тому про ваше місто знаю лише з її творів. Вона часто згадувала берези, в нас вони не ростуть. А тут одразу впізнала ці дерева, — усміхається Деніз. — Сьогодні знайшла будинок, де народилася мама, — на Пушкінській, 11. А на Городецького, 9 працював її батько. Спочатку він продавав пшеницю, потім нафту, врешті став банкіром. Щоби зберегти статки, під час революції утік до Франції.
Українською романи Неміровськи поки що не перекладені. У Росії видали цьогоріч "Французьку сюїту" та "Володаря душ".
1 
1
Коментарі